Сьогодні день відкриттів, останні кілька днів, в принципі такими є

Чому одні люди вірять у Бога? Але не всі з них вважають за потрібне ходити до церкви?

Тато каже, що багатьом було справді комфортно у радянському режимі. Але йому було дуже некомфортно, він ніколи не міг працювати у великих установах. Я зрозуміла сьогодні, що мій тато – індивідуаліст, а його рідня з цим ніяк не може змиритися. Він – свободолюбивий, ним складно маніпулювати і він завжди робив що хотів, його ніколи і ніщо не стримувало. Дивно, що мама – повна його протилежність, у багатьох аспектах. Їй було цілком комфортно. Вона навіть була затятою комсомолкою. Але водночас, про неї часто говорили “стиляга модная – сама голодная. Юбка узкая – сама не русская”. Мама було дуже стильною, постійно сама шила собі одяг і вечорами сперечалася зі своїм батьком, який слухав радіо “Свобода”. Вона працювала в системі, на заводах. Від самого низу піднімалася по кар’єрній драбині до керівних посад. Тато каже, що моєму братові було би комфортно при такому режимі. А мені – ні. (Мій улюблений напрям у мистецтві, один з найулюбленіших, – антиутопія – боротьба індивіда з системою). Я би не змогла працювати у звичайній школі. У мене конфлікти з начальством у моєму маленькому УДЮМКУ і у ще менших організаціях, де я встигала вникнути у роботу.

Водночас, мій тато – доволі побожна і релігійна людина, ходить до церкви майже кожної неділі. А ми з братом – навпаки – раз-два у рік, на великі свята. Я поважаю традиції та обряди, мені це подобається, цікаво, але ставлюся до цього поверхнево. Брату взагалі байдуже, він це робить, бо так треба, бо так менш геморно. Мама була атеїсткою, але прийняла християнство при одруженні з моїм татом. Зараз віруюча, але не така як тато.

Чому одним людям комфортно коли обмежують їх свободу, вони цього не відчувають, а іншим – ні?

Мені такі ж відчуття дає і релігія – якісь догми, що мені намагаються нав’язати, історії, у які я маю вірити. Як я можу вірити у те, що пише Біблія, книга написана різними авторами різні її частини, якщо я трохи сумніваюся у тому що пишуть у підручниках з історії?

Ось це воно і є – суспільна психіка – коли тобі нав’язують образи, смисли і факти, свідком яких я навіть не була, не кажучи вже про те, що це сталося не зі мною. Так і відбувається маніпуляція цілими народами. Тобі показують картинку мавпи і кажуть “це – твій ворог, корінь усіх твоїх проблем. Усі мавпи – суще зло” і називають тисячу причин і логічних доводів. Потім підключається наука. Різні вчені знаходять цьому наукове пояснення. Пізніше преса, яка має найбільший вплив на народ. І всі починають свято вірити, що мавпа – ворог і їх треба винищувати, інакше вони знищать нас. У той час мавпочки взагалі не розуміють що відбувається. Але є деякі люди, які шарять, що тут щось не те, інші розуміють глибше і бачать суцільну картину, усвідомлюють, що їм це все нав’язують.

Так було завжди. Навіть до появи журналістики як окремої науки. Були інші люди, які були ближчими до влади і гласили “волю царя” простому народу.

Думаю, я би відносилася до групи тих, хто відчувають,  що тут щось не те, але все-одно намагаються to fit in, думаючи, що, мабуть, таки зі мною щось не так. Проте, згодом я почала розуміти, що я просто  born to stand out, бо я не раз намагалася to fit in, але все-одно не вдавалося по-справжньому сховатися у натовпі. Мене от щойно осінило, що потрібні і ті, що чемно слухаються і ті, що не можуть бути гвинтиками. Ми всі потрібні для нормального функціонування суспільства як соціальної групи. Є ті, хто народжений керувати, вести, а є народжені підкорятися, точніше, бути виконавцями. Комусь комфортно бути рабом, якщо адекватні господарі. І тепер я усвідомлюю, що це – нормально.

Я не можу довго виконувати рутинну роботу, а я люди які можуть і мені потрібні такі люди поруч, щоби допомагати мені, щоби я могла творити. Тим людям приносить задоволення така монотонна робота, вони насолоджуються процесом, бачать у цьому навіть спосіб удосконалитися

Дізналася сьогодні, що Колос, тато т. Лілі, Колос, був  позаштатним КГБістом. Мене це дуже вразило, враховуючи те, що баба Марта така патріотка. Вона цього не розповідала. Я чула на днях про нього як про мародера, безсовісного і нечесного. Цікаво було почути татову версію того всього.

Взагалі, цього тижня дуже багато дізналася про свою родину, цікаві і доволі компромативні факти з біографії. Тато розповів.

Цікаво, все-таки, як різні люди цілком по-різному трактують одні і ті ж факти і події, навіть з особистого життя. Як знаючи таке можна вірити пілручникам з історії і сприймати Бібілію буквально. До речі, чула, що її не раз переписували. І взагалі, різні видання навіть однієї мови містять різні трохи тексти, так само і переклади є різні – упущені цілі сторінку подекуди.