Вірш, на який мене надихнув дуже красивий Італійський фільм "Велика краса" Паоло Серрентіно.

Цей вірш прийшов до мене у велотурі. Він життєствердний, надихає мене у складні моменти.

Цей вірш написаний у соло велотурі. Вперше написала не про себе. У подорожах я часто натикаюся на сексизм і об'єктивізацію себе як жінки/ Я все думала чому ж вони так поводяться ці чоловіки? Чому вони так пристають до мене? Чому вони шукають сексу навіть не на одну ніч, а на кілька хвилин?

Я втомилася думати і переживати про коронавірус і з того всього, зліпила вершик про щось дуже особисте, але тим не менше унікальне, а навіть дуже універсальне. Enjoy! 😉