Я знову збираюся в дорогу! Цього разу тільки на 3 тижні і з конкретною ціллю візиту. Їду провідати друзів Ксеню і Мілана в Сербії. Вона з Росії, він з Сербії. Познайомилися Пітері років 7 тому. Десь 5 років тому у них було побачення у Львові, де я їх і хостила. Якщо хтось не в курсі, то я користуюся сайтами гостинності типу couchsurfing i trustroots (на останньому спільнота менша, але краща – ніяких лєвих, на відміну від CS). 3 роки тому вони нарешті одружилися і разом з синочком Стефаном живуть у Сербському містечку Пожеґа, де я їду до них утретє вже.

Ця подорож буде відрізнятися від моїх попередніх. По-перше, є ціль і не одна. Перша ціль – відвідати друзів, а друга випливає з факту, що я їду не сама і навіть не з Мікою. Цього разу я їду з Сашком, який є моїм, можна сказати молодшим братчиком. І ціль тут – побудувати близькі стосунки з ним.

Одна дівчина робила презентацію про свою двох-річну бюджетну подорож з хлопцем і розповідала, що раніше у неї було правило брати в дорогу кого не шкода. Вона його впровадила після першої подорожі з найкращою подругою. З хлопцем вони не порвали стосунки, але теж сварилися достатньо. До того, хлопець і дівчина з Молдови були просто знайомими і в дорозі теж сварилися через всякі дрібниці. Мені це все до болю знайомо! Ми з Мікою як їхали до Бразилії через Європу, то часто сперечалися і сварилися через нюанси типу де саме стояти, що писати на знаку, іти чи не іти до кращої точки, хто буде стояти, а хто з водіями говорити на заправці і т.п. Тому зараз трохи хвилююся за наші стосунки з Сашком. Хоч ми і знайомі ще до його народження, але не дуже добре. Це – мій шанс побудувати стосунки, або зруйнувати те мале що є.. Після цієї подорожі ми або станемо близькими друзями, або більше не захочемо одне одного бачити.

З іншої сторони, я думаю, що це – чудова нагода переосмислити, подивитися трохи збоку на наші з Мікою стосунки, переосмислити свої попередні стосунки з хостами (які не завжди були вдалими). По-суті, усі стосунки в однієї людини розгортаються за одним і тим же сценарієм – така ж сам реакція на такі ж самі ситуації, не важливо хто є партнером у ситуації. Я сподіваюся у цій подорожі краще себе зрозуміти, вивчити, в ідеалі навіть змінити один чи 2 шаблони поведінки (ті ж самі реакції на ті ж самі ситуації)

Друге, чим ця поїздка інша – я чи не вперше склала детальний список того, що мені треба взяти в дорогу. Дечого у мене не було і це не є обов’язковим типу шампунь в маленькому контейнері. Але по ходу написання посту згадала, що рушник не був у моєму списку і його нема у моєму рюкзаку… Ну ок, щось придумаю. Зі списком я почуваюся прямо як професійна мандрівниця, навіть горджуся собою 🙂 Міка завжди робить список, але його список на рівень вищий – він пише категорії і тоді пункти до категорій, де він записує усе до найменшої дрібниці. От що значить профі… Якщо подумати, то з електронним списком добре, бо при кожному розпаковуванні і спаковуванні можна проходитися по списку, щоби перевірити чи ніц не забула.

Що ж, попереджений (свідомий, у даному випадку), значить озброєний. Подивимося що з того вийде… На разі, мені капець як пощастило з машиною – я ще до точки не дійшла, а мене вже підібрали до самого Ужгорода. Міка каже це – хороший знак, боги автостопу прихильні до мене сьогодні. Повірю йому таки, мабуть він помолився їм за мене і приніс добру жертву 🙂