На дня я пішла на польське кіно, щоби з тою німецькою не забути польську наніц. Вечір видався неймовірним, перевершив усі мої очікування!

Фільм виявився дуже далеким від моїх очікувань – ч/б з поганим звуком про поета алкоголіка Воячека так і називається Wojaczeck. Після фільму було обговорення з працівниками інституту слов’яністики у Ляйпціґу. Виявилося, що зняте кіно у 1999 і стилізоване під фільми початку минулого століття. Мені відкрилися інші грані фільму і було цікаво дізнатися про польську літературу періоду хрущовської відлиги. Польські письменники прирівнювалися до митців, а мистецтво ставили понад усе, навіть понад власне життя. Фільм був незвичним – сповненим мистецького абсурду і гарно показав і протиставив світ поету – Вроцлав шістдесятих і мистець геній. Сам поет же геній і (від того) хронічний алкоголік, який не вписувався у суспільні норми і не сильно старався, хоча від цього відчував відчуженість, самотність. Протягом фільму він не раз намагався покінчити життя самогубством і зрештою йому це вдалося. Все ж, якщо так подумати, то фільм класно зроблений. В ході обговорення розповідали про польську літературу, що їх шестидесятники були романтиками, наслідували того ж Міцкевича і ко. Тоді я мимоволі почала згадувати наших літераторів – Розстріляне Відродження і Шістдесятники. Перші не хотіли бути активістами, а довелося, за що їх жорстоко покарали, а другі скористалися коротенькою відлигою, щоби бути активістами. Полякам явно краще жилося, ніж нашим…

Але вечір неймовірним виявився тому, що я познайомилася з організаторами показу (то була серія польских фільмів протягом місяця). Там були, звісно, поляки і німці, які вивчали польську. Ми пішли у паб після показу, щоби поспілуватися і відзначити завершення циклу показів. Виявилося, що один з цих німців вивчав ще й українську, бував у Львові і більше того – хоче дослідити про кнайпи, у яких тусив Франко! Він також знає і російську, але відмовився від неї. Загалом, таке враження іноді складалося, що цей німець про українську літературу знає більше, ніж я. Мені аж якось невдобно трохи стало… Інша полька теж бувала у Львові, востаннє десь рік тому – в архівах рилася (не знаю що шукала). Я просто в захваті від них! Інший німець просто цікавиться літературою і політикою, то ми його просвітлювали про історію української літератури. Він прозрівав, звісно. Я йому ще й розповіла як рашисти собі вигадали поета для підняття морального духу громадян і приписали йому авторство перекладених нацистських вершиків про фюрера і війну. В кінці вечора я того хлопчину, що українською говорить, готова була розцілувати!

В ході розмови, я запросила його стати співзасновником нашої організації (тут в Німеччині треба мін. 7 людей для заснування і нам якраз бракує однієї людини, бажано німецької). Він сказав, що ідея йому подобається, але оскільки він занятий дуже магістеркою, то мусить подумати. І за кілька хлопчина днів сказав “так”!!!

А ж я просто прийшла подивитися кіношку, щоби пригадати польську…

Розкажіть щось про якусь подію у вашому житті, яка вийшла абсолютно не такою, як очікувалося, а значно цікавішою. А може ви знайомі раптом з польською чи інщою східно-європейською літературою трохи? Хто вас подобається? Чи може хто з Розстріляного відродження чи Шістдесятників вам подобається?

До речі, чули альбом МУР – “Ти романтика” про Розстріляне відродження? Якщо ні, то попереджаю – будуть табунами бігати мурахи по шкірі і сльози текти. Це геніально! Послухайте, у будь-якому разі.

Перешліть друзям-родичам-знайомим посилання на мій сайтик і передайте, що я повернулася сюди додому і буду рада бачити гостей (хоча, думаю, іти на Medium). 🙂

P. S. Oсь фільм Воячек, якщо раптом кому цікаво

Підпишись на розсилку, щоби отримувати сповіщення про нові пости
Sign up to receive notifications about new posts

2 thoughts on “Вечір польського кіно з розмовами про Україну

  1. Дякую, що поділилася враженнями. Щодо твоїх питань, то їх дуже багато, мабуть не вистачить одного коментаря, щоби розповісти все. Але можу поділитися враженням від “МУР”. Точніше, “мур”, який у певній мірі перегукується з “МУР”. Власне, “мур” розшифровується, як “малий український роман”, який написав Андрій Любка, сучасний письменник. Він пише про сучасне життя митця, але воно має усі риси життя митця за будь-яких обставин, зокрема і тих, що були у Воячека. Але це все написане з великою долею гумору і стьобу. Адже навіть про найпохмуріші сторінки життя можна написати з посмішкою, якщо не втрачати надії. “мур” я прочитав на одному подиху. Це вдалося ще й тому, що він дійсно малий – всього 208 сторінок невеличкого формату. Тому раджу всім для швидкого підняття настрою)

  2. О-хо, -хо! Настуня, ти як завжди зʼявилась у потрібному місці в потрібний час, і це без перебільшення. Я навіть можу собі уявити як у тебе перехоплювало повітря від вражень. Як добре, що я є твоїм підписником і можу на відстані переживати твої радісні і не дуже приємні моменти. І я впевнена що я не єдина. Ти настільки легко і відкрито пишеш і , між іншим я деколи повертаюсь до твоїх минулих описів. Цікаво, чи могла би ти зробити підбірку всіх описів з продовженням….

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *