На дня я пішла на польське кіно, щоби з тою німецькою не забути польську наніц. Вечір видався неймовірним, перевершив усі мої очікування!

Фільм виявився дуже далеким від моїх очікувань – ч/б з поганим звуком про поета алкоголіка Воячека так і називається Wojaczeck. Після фільму було обговорення з працівниками інституту слов’яністики у Ляйпціґу. Виявилося, що зняте кіно у 1999 і стилізоване під фільми початку минулого століття. Мені відкрилися інші грані фільму і було цікаво дізнатися про польську літературу періоду хрущовської відлиги. Польські письменники прирівнювалися до митців, а мистецтво ставили понад усе, навіть понад власне життя. Фільм був незвичним – сповненим мистецького абсурду і гарно показав і протиставив світ поету – Вроцлав шістдесятих і мистець геній. Сам поет же геній і (від того) хронічний алкоголік, який не вписувався у суспільні норми і не сильно старався, хоча від цього відчував відчуженість, самотність. Протягом фільму він не раз намагався покінчити життя самогубством і зрештою йому це вдалося. Все ж, якщо так подумати, то фільм класно зроблений. В ході обговорення розповідали про польську літературу, що їх шестидесятники були романтиками, наслідували того ж Міцкевича і ко. Тоді я мимоволі почала згадувати наших літераторів – Розстріляне Відродження і Шістдесятники. Перші не хотіли бути активістами, а довелося, за що їх жорстоко покарали, а другі скористалися коротенькою відлигою, щоби бути активістами. Полякам явно краще жилося, ніж нашим…

Але вечір неймовірним виявився тому, що я познайомилася з організаторами показу (то була серія польских фільмів протягом місяця). Там були, звісно, поляки і німці, які вивчали польську. Ми пішли у паб після показу, щоби поспілуватися і відзначити завершення циклу показів. Виявилося, що один з цих німців вивчав ще й українську, бував у Львові і більше того – хоче дослідити про кнайпи, у яких тусив Франко! Він також знає і російську, але відмовився від неї. Загалом, таке враження іноді складалося, що цей німець про українську літературу знає більше, ніж я. Мені аж якось невдобно трохи стало… Інша полька теж бувала у Львові, востаннє десь рік тому – в архівах рилася (не знаю що шукала). Я просто в захваті від них! Інший німець просто цікавиться літературою і політикою, то ми його просвітлювали про історію української літератури. Він прозрівав, звісно. Я йому ще й розповіла як рашисти собі вигадали поета для підняття морального духу громадян і приписали йому авторство перекладених нацистських вершиків про фюрера і війну. В кінці вечора я того хлопчину, що українською говорить, готова була розцілувати!

В ході розмови, я запросила його стати співзасновником нашої організації (тут в Німеччині треба мін. 7 людей для заснування і нам якраз бракує однієї людини, бажано німецької). Він сказав, що ідея йому подобається, але оскільки він занятий дуже магістеркою, то мусить подумати. І за кілька хлопчина днів сказав “так”!!!

А ж я просто прийшла подивитися кіношку, щоби пригадати польську…

Розкажіть щось про якусь подію у вашому житті, яка вийшла абсолютно не такою, як очікувалося, а значно цікавішою. А може ви знайомі раптом з польською чи інщою східно-європейською літературою трохи? Хто вас подобається? Чи може хто з Розстріляного відродження чи Шістдесятників вам подобається?

До речі, чули альбом МУР – “Ти романтика” про Розстріляне відродження? Якщо ні, то попереджаю – будуть табунами бігати мурахи по шкірі і сльози текти. Це геніально! Послухайте, у будь-якому разі.

Перешліть друзям-родичам-знайомим посилання на мій сайтик і передайте, що я повернулася сюди додому і буду рада бачити гостей (хоча, думаю, іти на Medium). 🙂

P. S. Oсь фільм Воячек, якщо раптом кому цікаво