Запросили мене посидіти на зібранні громадських організацій в Народному Домі Стрия. Тут усвідомила, що вимагати від дітей на уроці ідеальної тиші нечесно і лицемірно.

Директор Народного Дому веде зустріч, щось доповідає, люди починають перешіптуватися. Інший чоловік щось доповідає, задає питання і починається какофонія… Тут і телефони дзвеніли, і сповіщення приходили, і в месенджері сиділи…

Чому ж тоді ми сваримо дітей за шум, за те, що в телефонах сидять? Ми дорослі самі не вміємо слухати, то звідки дітям це знати? Їх же дорослі не слухають типу “Що ти малий (мала) знаєш?”. Чому тоді вони мають слухати дорослих, тим більше, якщо ті говорять щось зовсім нудне і безглузде?