Що може бути кращим для вчителя, ніж вдячність учнів за те, що їм дала?

Сьогодні був приватний урок з Оленкою. (Хто не знає – я вчителька англійської). Оленці кілька днів тому виконалося 16 років, вона вчиться у 10 класі, любить іноземні мови, хороші книги та малювати. Я вирішила зробити їй сюрприз – подарувати їй листівочку, зроблену власноруч, а ще оригінальний малюнок її улюбленого автора. Він на щастя, – львівський художник графік Юрій Гуда. Юра зі щемінням у серці вирізав зі свого альбому улюблену роботу Оленки “Але на що не підеш для шанувальників”. Вчора прийшлося трохи побігати, тобто поїздити на ровері тата. Але воно було варте того.

Основний подарунок вирішила зробити після заняття – вона би відволікалася надто. Тому перед заняттям подарувала тільки листівку. Вона звичайно ж була дуже приємно здивована. Після заняття на мене чекало домашнє тірамісу, а на Оленку основна частина подарунку. Якби ж ви бачили її обличчя у момент, коли я подарувала їй ту роботу… Вона зачервоніла і ледь не розидалася “Настя!.. Це – найкращий подарунок!” і, звісно ж, обійняла мене двічі. Я ще сьогодні цілий ранок сиділа бавилася з офрмленням паспарту (це – паперова рамка навколо самої картини, яка ще й робить невелику відстань між склом і картиною). Вийшло криво-косо – як то кажуть російською “первый блин – комом”, зате з душею і таки, гарно.

ПІсля заняття у нас є хороша традиція – ми п’ємо чай з канапками чи чимось смачненьким і розмовляємо про всяке різне, вже українською. Взагалі, ми з Оленкою, як і з іншими моїми учнями, майже подруги. Вона мені довіряє і це надзвичайно приємно. За тірамісу, яке Оленка з мамою вчора зробили, до всієї моєї радості додала, що я змінила її життя. Копняка під зад їй трохи даю 🙂 Каже, що раніше вона була лінивою. Зараз я бачу, що вона чогось прагне, якісь цілі ставить перед собою, намагається їх досягати.

Це – вперше мені хтось щось схоже сказав і це – надзвичайно приємно. Майже як у коханні признається людина, яку ти теж кохаєш.

Я таки хороша вчителька. Мабуть, не даремно передивилася ті всі відео і перечитала купу статтей про філософію освіти. На уроках англійської я намагаюся дати своїм учням щось більше, ніж просто англійська. Я – відкривач прихованих талантів:)  Ось роботи дівчинки 22 роки яка ніколи в житті не малювала, але одного разу я їй дала завдання намалювати що робить її сім’я у даний момент. Це все перетворилося у серію коміксів. Марічка каже, що коли на душі хижо, то після малювання стає дуже добре, всі проблеми здаються не такими страшними, вони залишаються на папері.

Що ж може бути кращим, ніж учень, якого вдається надихнути на подвиги?