Бразильці дуже релігійні, переважно римо-католики. Не знаю як у Європі, а в Бразилії Марія – головна фігура, на неї моляться, її просять та інколи дякують. Проте, їх дуже-релігійність відрізняється від західно-української, вона якась дивна, як на мене, – по всьому місту на деревах попри дорогу висять плакати ручної роботи

Jesus te ama – Ісус тебе любить

Це типу на випадок, якщо хтось раптом забув чи сумнівається. Ці написи – не тільки плакати на деревах, вони є реально повсюди. Автори не бачать нічого дивного чи комічного у тому, щоби писати це на смітниках, правда біля церкви (це, мабуть, для бездомних, які риються у тих смітниках у пошуках здобичі і скаржаться на свою долю, на Ісуса) або ж на парковці біля ринку (тут, думаю, для тих, хто там пісяє нагадування, що Ісус їх все-одно любить).

Також мене дивували написи на машинах, часто на лобовому склі вантажівки, чи десь ззаду

Deus e Fiel – Бог є вірним, лояльним, правдою

Думаю, це – щось типу нашого “Бог понад усе”. А всередині, звісно, є образочок Матінки Божої, проте немає плакату з голими тьотками (якось аж нецікаво). Мені здається, що більшість цих написів на машинах були там до того, як ті машини купили, особливо вантажівки. Далекобійники – взагалі цікавий народ. Якось напишу окрему статтю про них, оду їм складу.

Щодо самих церков, то я спочатку думала, що їх в Бразилії дуже мало. Але я дуже помилялася… Вони просто “замасковані” під звичайні будинки. У мене ще з дитинства асоціація церква = висока красива (за задумом) будівля + хрест на маківці. У вас, мабуть, такі ж асоціації… Проте тут церква може просто орендувати гараж на першому поверсі житлового будинку і бути сусідами з майстернею ремонту машин і баром. Правда, це протестантська церква. Очевидно, вони не брезгують такою локацією.

(Наведіть курсор або клікніть на фото, щоби дізнатися де шукати диво)

До речі, якщо ви ще не в курсі, то Ісус має повернутися вже доволі скоро. Принаймні так кажуть у Ріу джі Жанейру (знаю, воно дивно читається, але так читають бразильці і португальці, навіть англомовні медіа так пишуть). Ми з Мікою плануємо його зустрічати в аеропорту. Хто з нами? Пишіть у коментах нижче – ми допоможемо організувати все.

(Наведіть курсор або клікніть на фото, щоби дізнатися деталі)

Попри католицизм і протестантизм, у Бразилії існують і процвітають ще й інші дивні релігії. Такі як Кандомбле, Умбанда, Шанґо, Батукі, Тамбор джі Міна, Качімбу, Журема і можливо ще якісь, не зазначені у Вікіпедії. Ці релігії є дикою сумішшю “цивілізованого” європейського монотеїстичного католицизму та “дикунських” африканських політеїстичних релігій. Деякі з них також замішані зі спіритизмом і релігіями бразильських аборигенів, що, на мою думку, робить їх ще більш дикими. Я більше знайома з Кандомбле. Тобто, про існування інших дізналася з вікіпедії, а про кандомбле я трішки чула від людей, трішки від музеїв у Ріy та Сан-Паулу (Museu Afro Brasil), але найбільше таки дізналася вже зараз, шукаючи інфу, щоб доповнити цю статтю.

Кандомбле виникло внаслідок того, що привезеним з Африки рабам португальці забороняли поклонятися своїм богам і активно намагалися навернути їх у католицизм. В результаті утворилися ці всі чудернацькі релігії – африканці просто не бачили проблеми у поклонінні своїм божествам на рівні з християнськими святими. Цих святих почали ототожнювати з африканськими божествами, почали приписувати якості цих божеств і, зберігаючи деякі ритуали поклоніння, змішували їх з церковними ритуалами та обрядами (тут, по-суті, як і звичайне християнство, взяти хоча би Івана-Купала). Важливим елементом церемоній кандомбле є музика і танці. Адже коли людина входить у транс, танцюючи під повторювані ритми барабанів, то у неї вселяється Оріша, божество-захисник людини, яке контролює її долю. У Кандомбле немає поняття добро-зло, нема цього протиставлення, кожна людина повинна виконати свою долю, своє призначення на повну, неважливо що це є.  Мені подобається ця штука про слідування своєму призначенню і відсутності поняття добре-погано. Може б то і собі познайомитися з Орішою?..

“Погляд у світ Кандомбле” У цьому відео крім церемоній, також розповідають про напади християн на Кандомбле, які вважають це чимось від “нечистого”, що, очевидно, дає їм право нищити культурні цінності, релігійну святиню. “Кандомбле обіймає усіх. Кандомбле немає упереджень” – Мама Консейсан, релігійна лідерка (велика жіночка в білому) 

 

Ось ця дика суміш і дала початок дуже відомому танцю самба. Один із видів самби Samba de roda (самба у колі) раніше виконувався як неформальна розважальна частина церемонії кандомбле. Після завершення церемонії люди танцюють, співають, плескають, інколи навіть читають поезію під ті ж самі барабани, імпровізуючи у тому ж ритмі. Самба згодом вилилась у окремий напрям музики, у цілий рух протистояння та визволення тих же рабів, а потім навіть протистояння проти військової диктатури. Детальніше про самбу я напишу в окремому пості, бо тут є що розповісти…

Спіритизм також дуже поширений у цих краях. Це – релігійно-філософська доктрина, яка базується на вірі у перевтілення душі і можливості спілкування з потойбічним світом. Може бачили в кіно спіритичні сеанси коли люди сидять за столом з дощечкою і водять її по столу, а ще іноді вона може раптово зіскочити зі столу? Є навіть фільм про відомого бразильського спіритичного медіума (посередника між нашим і “тим” світом, який спілкується з душами та духами). Спіритизм є і в сюжетах десятка мильних опер. Деякі родичі Міки теж є прихильниками цієї течії і вважають, що вся їх родина є інкарнаціями (втілення) душ відомих людей – типу науковців, королів, завойовників і визвольників. Є ще дідок Інгі Крісту, який вже багато років свято вірить у те, що він є втіленням самого Ісуса Христа, виступає на радіо і телебаченні не тільки в Бразилії і збирає навколо себе купки людей, які свято вірять йому.

Виникає питання

чому всі є інкарнаціями відомих людей?

Чому нема нікого з рабів, чи їх власників, чи якогось місцевого вождя, чи простого корінного жителя? Чи навіть банально, такого ж представника середнього класу з минулого століття, якими вони є зараз?

Розповідали також, що у містечку неподалік від тієї ж столиці люди ходять одягнуті як куклукскланівці у капюшонах і теж мають якісь чудернацькі вірування. На жаль, туди ми так і не потрапили цього разу.

Бразилія країна величезна, розмаїта і дивовижна. Тут не завжди органічно, але вживаються древні політеїстичні релігії та сучасні версії монотеїстичного християнства. Тут можна всього очікувати, в тому числі і чуда у протестантській церкві. 🙂 Не здивуюся, якщо тут є чимала спільнота віруючих у християнського Бога, який посилає нам на Землю Марсіан з якимись пророчими повідомленнями від нього…

Стаття вийшла величенькою і доволі складною у написанні, але дуже сподіваюся, що цікавою не тільки мені 🙂 Будь ласка, пишіть у коментах що вам сподобалося, що не дуже, про що хочете ще почитати, задавайте питання – давайте спілкуватися! І, звісно ж, скидуйте посилання друзям-родичам-знайомим і підписуйтеся, якщо ще не підписалися (біжуча кнопочка follow справа внизу). Чи хоча би тицяйте на зірочку, якщо вам сподобалося.

П.С. Пройшло вже 2,5 місяці як ми повернулися з 3-х місячної подорожі автостопом по Бразилії і я страшенно сумую за цією неймовірною країною, за її колоритністю і красою!

П.П.С. Більшість фото, вкладених у цей пост зроблені моїм Мікою, моїм чоловіком. Він теж веде блог, де англійською пише про свої веломандри Східною Європою, у т.ч. Україною. Міка теж буде радий новим читачам, тому – читайте і підписуйтеся ?

Дякую, що читали! Незабаром буде ще. 😉