Вау! Цей захід пройшов успішніше, ніж я могла собі уявити. У четвер ввечері у нас було всього 2 пари взуття. У п’ятницю на момент страйку у нас було 70 пар взуття!!

До нас прийшли журналісти з усіх стрийських медіа. Я емоційно розказала їм що потріібно терміново щось робити для протидії зміні клімату, точніше для призупинення та адаптації міста. Навела трохи шороху думаю (сподіваюся). Ґрета мене таки надихнула.

Тепер аналізую, що варто було розказати їм про вимоги, що ми їх підготували на національному та місцевих рівнях. І трохи підготуватися, щоб структурніше розказати. А також може дати оптимізму трохи. Типу як буде гарно коли ми зробимо міста більш сталими і перейдемо на зелену енергію. Хоча, як на перший раз – і так зійде. Були й інші лажі, великою мірою через те, що я почала пізно і не зразу зрозуміла з якого краю підійти до організації і де взяти підлітків.

Але що зробило цей захід справді успішним, так це знайомство із заступником міського голови. Коли Андрій Стасів у четвер ввечері дізнався про наш захід, то передзвонив уточнити як це все має відбуватися і чи не порушуємо ми карантинних норм. Запевнившись, що нам потрібно не так багато людей, як багато взуття, дав добро і попросив передати вимоги йому особисто. Він хотів потиснути мені руку за те, що займаюся активізмом у Стрию.

Ця акція перевершила усі мої очікування. Я була дуже здивована, що з боку заступника міського голови не було ніякого супротиву. Навпаки – п. Андрій натхенно розповідав про їхні плани, про угоди, які вони вже підписали і планують підписати, про нову команду, показав контейнери для сортування сміття, які будуть по всій міськраді стояти. Я йому розказала, що паперові стаканчики містять пластик, а він зробив мені втик, що вимоги надруковані були не з обох сторін аркушів – нераціональне використання паперу. Ми розговорилися про все на світі. Мене вразили малі зарплати людей, які мають таку відповідальну роль (чисел не пам’ятаю, але як на батька двох дітей, вони малі). Зрештою, ми домовилися співпрацювати. Але що зробило це все зовсім нереальним, так це селфі і милі шкарпеточки з ведмедиками, які наприкінці зустрічі п. Андрій показав мені. Ще й наостанок сказав “Ви зробили мій день!”

Наші вимоги:

1) Вуглецева нейтральність до 2050 р.

2) Кліматична освіта

3) Проголошення надзвичайного кліматичного стану

Їх плани:

1) У процесі підписання міжнародної угоди мерів, згідно з якою місто зобов’язується скоротити викиди СО2 на 30% від моменту підписання угоди (щоправда, “від моменту підписання” я тільки чула, але не бачила у зразку угоди). Проте, сказав, що до 2050 р. вуглецева нейтральність – реальна ціль.

2) Теж було у їх планах вчити дітей сортувати сміття, проводити уроки в школах і садках. Тут я почала активно кивати голову і ми якось одночасно сказали – він запросив до співпраці, а я запропонувала допомагати. Буду по школах ходити разом з відділом освіти – вчити дітей і вчителів про охорону довкілля і зміну клімату.

3) Запитав що конкретно це передбачає, що говорити депутатам. Пізніше скинула йому електронний буклетик, який розробили австралійці. (На щастя, він ще пам’ятає англійську з часів навчання у Британії)

Я пам’ятаю як ходила до знайомих дядів-тьотів з різних Громадських Організацій просити про допомогу. Всі дяді-тьоті мене просили не називати це страйком, а ті хто не знав мене особисто, питали як ми (Fridays For Future) юридично оформлені:

— От я – юридична особа. А ви хто? От хто організовує це?
— Ми – міжнародний молодіжний рух за клімат. Ми не організація. Я фізична особа. Що фізична особа не має права організовувати публічні акції?
— Ні, ну має. Але створіть першим ділом Громадську Ініціативу і оформіть це якось юридично. От як я маю вас пускати до дітей? От хто ви такі?

У мене не вірили, до мене ставилися з недовірою. Навіть близькі скептично ставилися. Але, на щастя, мене підтримували мої друзі-активісти з Києва, Харкова, Одеси, Львова, та ін. міст. Вони мені зразу казали “Нащо тобі здалися ті ГОшки?”. А знайомий підказав провести якісь лекції в школах. І бінґо! за 1,5 тижня до страйку я знайшла купку підлітків з палаючими очима, які хочуть щось робити! Вони не дуже знають у чому саме проблема – бачать сміття під ногами, але відчувають, що проблема глобальніша і з цим треба щось робити вже.

Крім того це так класно, коли тебе питають де ти була, що бачила. Це найкрутіше, саме те, чого я бажала, чому я хотіла тусуватися з підлітками – передавати їм свої цінності, показувати який широкий світ, скільки в ньому можливостей зробити щось класне, корисне вирішити проблеми, яких так багато. Показати їм, що вони у свої 13-15 можуть зробити щось дуже важливе.

Це все видається якимось таким нереальним!… Я їхала додому після зустрічі ввечері, вже темно і з того всього забула навтіь світло включити на велосипеді. Опам’яталася вже як під’їжджала додому, до дороги, де дуже багато машин на обї’зну виїжджає і з об’їзної заїджає у місто.

Кілька місяців тому я брала участь у марафоні “Кто со мной за мечтой?”. Мала мрію знайти команду еко-активістів у Стрию і організувати еко-фест. Прописала перші кілька кроків – зв’язатися з людьми, які є моїми однодумцями. Що ж, моя мрія збулася, точніше запустилася. Щоправда, не зовсім так, як я планувала. Проте, я ж хотіла робити щось справді важливе для міста, для довкілля. І вважаю, що цей шлях, на який я встала є навіть крутішим. Тепер я заручилася підтримкою міської ради і знаю як шукати волонтерів. Тому, коли захочу організувати еко-фест, то це буде справді потужно і значно простіше, бо буде менше перешкод від тьотів-дядів.

Дякую дуже СЗШ №4, яка швидко мобілізувалася і дуже допомогла зі взуттям, ще й провела тематичні заходи у школі. Дякую магазину секонд-хенду, який подарував нам 4 пари. Дякую хлопчику, який приніс взуття на сам страйк. Дякую журналістам, які прийшли на страйк і допомогли висвітлити проблему клмітичної кризи. Дякую отцю, який сказав нам кілька повчальних слів. Дякую церкві Успіння Пресвятої Богородиці, що надали нам приміщення для підготовки, а потім подивитися фільм і з’їсти піцу. Дякую піцерії, яка подарувала нам піцу. Дякую заступнику міського голови, Андрію Стасіву, за відкритість. Дякую усім, хто у нас вірив. Дякую собі, що вірила у себе. Дякую дітям, що вірили у мене. Дякую друзям-активістам, які підтримували. Дякую усім людям в Україні та світі, що взяли участь у страйку (15 міст України!!!) (Тут можете подивитися де страйкували) Разом ми сила і можемо змінити цей світ на краще!

Про нас говорять (відео див. з 2:27):

У Стрию відбувся страйк задля привернення уваги до проблеми клімату

Молодь Стрия долучилась до Всесвітнього екологічного страйку

One thought on “Я страйкую за клімат, за майбутнє. Ч.2

  1. Настю, я пишаюся тобою! Ти молодець, що підіймаєш таку важливу тему і змушуєш людей замислюватися над майбутнім.
    Я теж вирішив зробити свій невеликий внесок в зменшення тиску на природу і приєднався до акції “30 днів на велосипеді”. Суть у тому, аби протягом місця відмовитися за можливості від автотранспорту і користуватися велосипедом. Я знаю, що ти й так їздиш велосипедом, але можливо це надихне ще більше твоїх друзів і знайомих пересісти на екологічний транспорт. Ось тут ініціатори: https://30daysofbiking.com/ І, здається, більшість українських велоспільнот також приєдналися до ініціативи – відповідні записи можна знайти на їніх сторінках у соцмережах (за тагами #30daysofbiking i #30daysofbikingUA).

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *