На днях їхала знову автостопом, бо пропустила зупинку пересадки і подумала, що стопом буде швидше дістатися додому. Як завжди, мова зайшла за Україну. Зрештою, автостоп – ще одна чудова можливість просвітити людей трохи.

Була розмова з двома водіями. Врахуйте, що моя розмовна німецька трохи вище середнього рівня, тому ми говоримо простими фразами. Але з іншої сторони, це дозволяє краще слухати і розуміти одні одних.

Перший, німець, починає зі стандартної фрази типу:
– У вас там все погано, так?
– Ага, дуже.
– Схід вже окупований?
– Так. І росіяни маю забратися звідти. Sie mussen raus.
– Але ж там вже окуповано. Aber es ist schon besetzt.
– Ja, und? Що з того? гітлер теж окупував багато земель.
– Ну та… Ja, das stimmt… – відповів він задумливо.
Тут мені вже треба виходити, то я дякую, що підвезли і бажаю гарного вечора.

Другим був молодий араб. Менеджер великого сімейного бізнесу з експлуатації і вбивства тварин (т.зв. м’ясо-молочки). Приємний дуже хлопчина, розумний. Мене вразило на скільки він мене зчитував. Помітив, наприклад, що я трохи скривилася коли він сказав про м’ясо, тому здогадавася, що я не вживаю м’ясо. А потім як зайшла мова за Україну, то помітив, що я стала більш напружена.

Хлопчина казав, що політикою не цікавиться зовсім. У новини теж не вірить. Що мене здивувало, враховуючи що у нього такий великий бізнес. У таких випадках я зазвичай говорю “але ж наше життя це і є політика”. Але тут сперечатися не стала – мало часу і мало мови. Розповідав, що у нього нема особистих друзів, бо переживає за свою безпеку. Казав, що особливо в Берліні є велика арабська і турецька мафія. Мені якось шкода його стало, що у людини взагалі нема особистого життя.

Мова далі зайшла за біженців. Він порівнював трохи наших біженців з сирійцями. Казав, наприклад, що у них теж там було хороше життя, машини, але вони це все не могли взяти з собою через ріку. Я не знала про ріку. Я взагалі майже нічого не знаю про ту частину світу. Звісно, він порівнював у негативному ключі, бо у нас більше привілегій ніж у них. Тут мені складно не погодитися.

Ну і про війну в Україні у нього доволі далекі погляди, м’яко кажучи. Його теза була “росіяни воюють з Америкою”. Тут хочеться так смачно ляпнути рукою собі по лицю.
– Ну, вони трохи помилилися… Америка, взагалі-то, не на заході, а на північному сході.
– Ну та, дійсно… Знаєш, я взагалі ненавиджу війну.
– А хто її любить? Хіба може росіяни. За ці 2 роки я дуже чітко усвідомила одну річ – деякі люди розуміють лише грубу силу (це стосується наративів про мирні переговори, про не злити путіна. Досить пригадати куди пішли усі попередні домовленості). Росіяни воюють з усіма.
І тут він навіть сам перелічив російські війни після 2св.в.

Мене все ж вражає – як можна вірити у те, у що вони вірять? “Раз віджали, то вже не твоє і забудь.” “росія воює з Америкою, але в Україні” Мабуть їм просто треба було це висловити людині не з їх бульбашки, щоби вони усвідомили, що тут щось не сходиться.

Взагалі я, можна сказати, щодня говорю з німцями, проштовхую наші наративи. А якщо не говорю, то читаю/слухаю про це збираючи аргументи, або ж пишу про це, як ото зараз тут. Мені це в кайф – з ними спілкуватися, трохи адреналіну в крові, трохи відчуття своєї кращості (каюсь, грішна). Думаю, що за 2+ роки вже знаю всі аргументи, яких вони нахапалися з рашистських ІПСОшок. По-трохи складаю постик з типовими помилками людей, які цілком підтримують Україну. Тому, не переключайтесь, підписуйтесь.

Я також часто публікую на Слейті https://sl8.online/invite/VhdSVX. Це нова багатообіцяюча українська соцмережа. Тут можна навіть криптою торгувати. Що класно, тут необов’язково реєструватися, щоби підписуватися на сторінки та коментувати пости. Тобто прсто скачуєте додаток і маєте. Реєстрація потрібна, щоби отримати криптомонетки, якими ви потім платите за пости, які сподобалися. Тому, переходьте за посиланням, щоби слідкувати за мною частіше і підтримати український бізнес.