Тут все у ніби-то у хроногічно-логічному порядку, як стадії горювання. Так, от пишучи це я усвідомила, що це і є горювання. Шок – злість – торги – смуток – прийняття – продовження життя. І тепер я дуже чітко розумію, що то міф. Вони і справді ніфіга не послідовні, вони міняються, повторюються у довільному порядку. Рекомендую читати під музику. Ось і сам плейлист

Початок

На початку лютого почали говорити про повномастабне вторгення і це висіло важкою хмарою і вже навіть хотілося, щоб це почалося, бо це очікування невідомості було нестерпним. Пам’ятаю також як почала збирати тривожну валізку, точніше рюкзак і мене це розрадило, трохи відволікло, бо пакування зазвичай у мене має дуже приємні асоціації – подорож і відключення від проблем буденності.

Sirens (Сирени) – Monolink

Початок повномасштабного вторгення. Я натрапила на цю пісню на початку березня. А назва і кольори не раз змушували задумуватися чи раптом не про Україну співають. Але все ж то просто співпадіння.

Я пам’ятаю ту невизначеність і тривогу у перші дні. Пам’ятаю як дуже боялася розлучитися з братом, боялася повторення родинної історії. Тому вирішила пожити у нього і дружини. Я хвилювалася навіть коли вони просто ішли в центр міста по справах. Але за тиждень ми трохи заспокоїлися і з подругою повернулися до себе додому.

Пам’ятаю, що тоді ми з активістами і активістками Fridays For Future сколотили міжнародний страйк десь за 1 тиждень, тоді як зазвичай на це спільноті іде десь 1,5 місяці від оголошення дати.

Туга за Домом, Тривога за близьких

Вона – Плач Єремії, Тарас Чубай

Дуже сумна і дуже львівська пісня. Часто Плач Єремії можна почути біля вогнища на фестивалях області.

Місто Весни – Океан Ельзи, Один в Каное

Пісня про Львів, про війну. Я прожила у цьому місті 11 років і хоча, повернулася до рідного маленького Стрия, бо втомилася від зростаючого і все тіснішого Львова, все ж маю багато теплих спогадів пов’язаних з містом і часто туди приїжджаю по справах та зустрітися з друзями-знайомими. І сумно так стає, що не можу просто взяти і приїхати у будь який час туди. І звісно ж, згадується про війну, про те, що я втратила через клятих рашистів.

Бентежне століття загоює рани,
Ще до повноліття тут всі ветерани.

Чому ми не можем забути про зливи?
Мабуть, для героїв ми надто вразливі.
А стіни і леви нам не дозволяють
Розвіяти попіл, в якому ніяк не згасають

Мурахи по шкірі…

Гуцулко Ксеню – Мертвий Півень

Теж дуже львівський гурт і дуже львівська пісня. Хоча, у цій народній пісні співають про любов у високих горах Гуцульщини. Але ця пісня асоціюється у мене зі Львовом і видами Прикарпаття, до які я бачила з вікна своєї останньої квартири, у підніжжі яких знаходиться хата моєї родини. Я люблю туди приїжджати, щоби відпочити від інтренету, від щоденних турбот, поспілкуватися із сусідською бабцею, подихати свіжим повітрям

Чугайстра – Запаска

Теж пісня про гори, про їх магію, про духів, які населяють ці гори і взаємодіють з людьми. Чугайстер – дух, який любить веселощі та допомагає людям, оберігає від інших духів, які шкодять людям, іноді може просто прийти посидіти біля вогнища з людиною.

Поринаю у магію Карпат, майже уявляю як сиджу з Чугайстром. Якось трохи заспокоює.

Тут оригінально були ще пісні Калушів, але вони не усвідомлюють, що трохи фігню мутять. Їх рядки з пісні “Батьківщина” страшно сексистські, аже до нудоти, а “пояснення” замість вибачення взагалі трохи виблядське, тому їх тут не буде, як би інші пісні не відугукувалися мені.

Історія і сьогодення

Про нашу довгу і болючу історію сусідства з росією. До 24.02 я не дуже цікавилася нашою історією. Вона мені здавалася нудною, як і література – мені не подобався образ багатостраждальної України. Я абсолютно не мала нічого проти російськомовних людей чи росіян. Я не розуміла, чому на Бандеру так моляться, хоча він народився та виріс у моєму рідному Стрию.

І шкодую про це. Дуже. Щоправда, той образ нашої нації у мене все ще викликає відразу. Мені значно більше до душі сучасний образ бійців та бійчинь.

Я почала повертати собі національну пам’ять

1944 – Джамала

Депортація кримських татар – геноцид, складовою частиною якого було насильницьке виселення кримськотатарського народу з його історичної батьківщини — з Криму, здійснене у травні-червні 1944 року – один зі злочинів радянського тоталітарного режиму за наказом Йосипа Сталіна.

Сумний Святий Вечір

Під час Другої світової війни та боротьби УПА проти радянської влади на Заході стала популярною інша колядка на мелодію “Нова радість стала” під назвою “Сумний Святий Вечір”. Автор тексту поет-підпільник Михайло Дяченко-“Боєслав”.

Тітка мого тата, до якої ми ходили на Різдво, завжди просила включити їй цю колядку. Вона сиділа і плакала. На жаль, поки вона була жива, я не питала її чому вона плаче. Але здогадуюся, що їй боліла та історія, бо вона народилася під час війни і через війну її батько, мій прадід, змушений був покинути їх і поїхати за океан. Дідо Гриць був капеланом УГКЦ. У якийсь момент він і його сім’я – 3 доньки і дружина, опинилися у різних окопах, але поруч і між ними пролягла лінія фронту. Його переконали втекти, а дружині, моїй прабабці не вдалося. Так дідо Гриць залишився в Канаді і повернувся в Україну аж через 20 років. Вони з бабцею Лілею вже були чужими один одній, то дідо залишився там жити.

Пливе Кача – Піккардійська Терція

Пісня стала реквіємом за Небесною Сотнею, а згодом усіма загиблими воїнами після Революції Гідності у 2014. Чесно, не знала цього до літа. У революції участь майже не приймала. Один раз тільки з’їздила до Києва на Майдан.

Пам’ятаю ті часи. Свій шок від подій на Сході країни. Я тоді вела англомовний гурток. Не знала як з дітьми про це говорити. Десь за місяць-два я почала просто ігнорувати цю жахливу реальність, бо не знала як жити з нею.

Цієї осені вийшов відео кавер версії рашистів (про це пише у тій же статті вікі, що я вище на неї посилаюся). Мене штормило. Я ридала сильно. Моя реакція була, мабуть, саме такою як вони очікували. Важко було бачити і чути як вони нагло вкрали і потопталися по нашій святині.

Ікони (Шістедисятникам) – Один в Каное

Ще одне нагадування, що росія вже дуже давно намагалася знищити все українське.
Шістедисятники – покоління радянської та української національної інтелігенції з яскраво вираженою громадянською позицією, що ввійшло у культуру та політику в СРСР в другій половині 1950-х і найповніше себе виявило на початку та в середині 1960-х років. Шістдесятники являли собою внутрішню моральну опозицію до радянського тоталітарного державного режиму. Шістдесятники виступали на захист національної мови і культури, свободи художньої творчості.

Зима – Плесо

Мій улюблений львівський гурт, який, на превеликий жаль, уже не існує у такому ж форматі і складі. Дуже давно слідкую за творчістю цих хлопців. З львів’ян може хто раптом пам’ятає гурт Далай Лама. Зараз вони тліють у форматі гурту Moonzoo.

Саме ця пісня у мене асоціюється з війною на Донбасі. Я навіть ілюстрацію зробила і подарувала хлопцям. Правда, вони її, здається, вже давно загубили 🙁

Не твоя війна – Океан Ельзи

Бій на світанні, сонце і дим.
Мало хто знає, що ж буде з ним.
Що буде завтра в юних думках –
В когось надія, а в кого страх.
Гілля калин похилилося.
Мама, кому ж ми молилися?
Скільки іще забере вона
Твоїх дітей, не твоя війна?

Секрет – Друга Ріка

Ця пісня про втрату. Усі ми когось чи щось дуже важливе втратили, особливо цього року. Тому слова проникаю у саме серце, нагадують про біль втрати.

Ця пісня має для мене подвійне значення. Перше – більш особисте. Вона вийшла влітку, коли загинув мій тато. Я часто плакала під неї. А друга це власне про війну, про втрату близь

Цього року я найчастіше його згадую саме у контексті цієї глави. Він захоплювався історією, зокрема України. Багато читав, слухав, багато знав, але мало розповідав. Я часто сумую, що його нема, зокрема, щоби допомогти мені заповнити прогалини у моїх знаннях історії.

Не забирай, кого люблю –
Бери мене… Бери мене…
О, Боже, знаєш,
Для чого ти їх забираєш,
І нас сумних залишаєш?..
Хіба ж їм тут місця нема?..
Скажи, в чому я винний?..
Боже, знаєш,
Для чого їх від мене ховаєш?..
Десь у хмарах, ну, як вони там?..
Скажи, хоч як вони там?!?
Я нікому не скажу!..
Я не видам наш секрет…

Країна Дітей – Океан Ельзи, Альона Альона

“Присвята дітям України, які постраждали внаслідок війни, збройних конфліктів, терактів. Прем’єра в День захисту дітей – це нагадування, що, перш за все, діти потребують захисту від вчинків дорослих, від їх безвідповідальних та жорстоких рішень.”

Тут зачіпає кожен рядок, тому якщо цікаво, то тут є текст пісні. А тут про історію створення, запису пісні. Хоча вона була презентована у чеврні 2021, зараз стала ще актуальнішою. Тут багато злості і болю за дітей, яким довелося пізнати стільки жорстокості світу. Злить ця несправедливість!

Біль Злість

Crawling – Linkin Park

У піснях Лінкін Парк я чую дуже багато болю і багато злості. Навесні вони почали мені відгукуватися як у мої підлікові роки. Навіть більше, бо тепер я розумію тексти. Це допомагає трохи мені впоратися з гнівом. Біль Честера дуже резонує з моїм. І допомагає мені зробити мій гнів трохи легшим, висловлюючи його, підспівуючи і кричачи, стрибаючи

Crawling in my skin
These wounds they will not heal
Fear is how I fall
Confusing what is real

There’s something inside me that pulls beneath the surface
Consuming confusing
This lack of self-control I fear is never ending
Controlling I can’t seem

To find myself again
My walls are closing in
(… there’s just too much pressure to take)

Гнітюча порожнеча
Ці рани, їм не загоїтись
Страх – ось як я падаю
Плутаючись у реальності.

Щось всередині тягне під поверхню
Поглинає і збиває з пантелику.
Брак самоконтролю ніколи не закінчиться.
Контролювати себе, не можу

Знову знайти себе,
Мої стіни змикаються.
(…просто надто сильний тиск)

Обійми – Океан Ельзи

Я втомилася від усього. Втомилася від поганих новин, від тривог за близьких, від невизначеності, від життя у чужій країні. Так хочеться простих обіймів, щоби мене пожаліли. Хочеться забути хоч на трохи, що у моїй країні війна.

Ностальгія за минулим

Останні кілька місяців часто згадується життя до війни, яке забрали у мене рашисти. Я тільки відчула що таке справді щирі глибокі відверті розмови, тільки відчула що таке дружба, на скільки можна бути близькою з людьми. Тієї зими до мене приїхала жити подруга із Запоріжжя. Тієї зими я зблизилися з дружиною брата, яка стала мені рідною. Я подружилася з дівчинкою і ми зробили разом еко-клуб для підлітків у Стрию. Вперше я спробувала його зробити перед пандемією. Потім восени 2021. В лютому я планувала змінити формат, щоби залучити більше учасників. Але рашисти мені все зруйнували

Восени – ТНМК

Минулої осені я пішла на танці джаз-фанк і вперше справді почала насолоджувалася своїм тілом. Я дозволила собі бути сексуальною. У нас дуже хороша вчителька, мені ще ні з ким не було так комфортно вчитися як з нею.

Минулої зими я розкішно відсвяткувала свій День народження. До мене приїхали друзі із Дніпра. Були і друзі з 3-річною донечкою, з якою я люблю гратися. Нам було дуже весело. Я ще ніколи так класно не святкувала День Народження.

Восени так солодко чіплятись за минуле.
Раз прийшли у груди ті, кого нема вже.
З ними те, чого не буде:
сіли, побалакали, поплакали.
Тоді між хмарами у небі ще були сині плями.
Так буває восени.
Іноді так солодко бити по собі минулим.
Так, щоб без тями
Знаєш, хтось у голові моїй ріже дірку.
Звідти пустить кіноплівку –
чорно-білим по живому:
на, пригадуй, як буває восени
В тумані вчора бачив вранці сірі башти
Знаєш, в них очима вікна.
Іноді зненацька страшно
Ніби шось важливе дуже вчора я програв в азарті
Їду ось тепер в плацкарті туди, де буду довго… [я їду в Німеччину]
Тепер я знаю, як буває восени [тепер я уявляю як було людям, які ще у 2014 році втікали від війни і як їм було ці всі 9 років]
. . .
Я питав чи є на дні корали. Шось відповіло: нє-а. . .
Я відчув, що все даремно, що все мимо. Пішла злива.
Мокрі люди в однині.
Може плачуть, може ні

Feel Something (Щось відчувати) – Bea Miller

Ця пісня, зокрема цей уривок, минулого літа надихнув мене написати вірш. Це вірш про мій процес психотерапії, про роботу з емоціями. Минулої зими я почала реально помічати зміни, як це позитивно вплинуло на мої стосунки з людьми

I don’t wanna die, but I don’t wanna live like this
I just wanna feel something, I just wanna feel
Something really real, so that I can really
Feel like a person again 

Я не хочу вмирати, але не хочу так жити.
Я просто хочу відчути щось, просто хочу відчути
Щось справді справжнє, щоб я могла по-справжньому
Знову відчути себе людиною

Heathens (Язичниці) – Aurora

Тут нема конкретних рядків, які мені відгукуються, а вся загалом пісня дозволяє бути собою, дозволяє не соромитися своїх бажань, своєї “дикості”, насолоджуватися життям, любити себе. Аврора пише про жінок для жінок. Її пісні загалом дуже життєствердні.
Саме ця пісня мені нагадує про “кухонну терапію”, яку ми мали з подругами минулої зими. Дівчата часто приходили на чай і ми ділилися наболілим, іноді дитячими травмами. То були глибокі розмови і дуже об’єднуючі, трепетні моменти. Розмови були важкими, але після цього завжди наступало полегшення, ніби ми трохи почистили ті старі рани, які давно гнояться. Це нас дуже зблизило. Завдяки цим розмовам одна з нас після довгої перерви повернулася у психотерапію. Мене це дуже тішить, а вона дуже нам вдячна.

Але навесні троє з нас виїхали до Німеччини. Одна з нас за кілька тижнів поїхала у Британію. Інша влітку повернулася до Стрия, бо перебування невдома видавалося нестерпним.

Вона торгується зі світом
Тож все, що вона хоче, прийде до неї.
Без жадібності в душі.
Вона знає, на що заслуговує.

Ми впали з неба з благодаттю
І приземлилися в її м’яких і теплих обіймах.
Вона подарувала нам свою любов, свій дар життя.
Щоб ми могли жити з нею.

Ось чому ми живемо, як язичниці.
Крадемо з райських дерев.
Живемо в обіймах свободи.
І все, до чого ми торкаємось – зло.
Ось чому ми живемо, як язичниці.

Камінь, бруд, пил
Непрощенна обіцянка, дана нам.
Ми не гідні твого світла, твого бога, твого дотику.
Нами керує хіть.

Ми вигукуємо імена загиблих.
Ми плачемо за тими, хто згорів у полум’ї.
Ми стоїмо поруч з добрими і хоробрими.
Зламаних і поневолених.

Все, до чого ти торкнешся
стане її.
Наша безсердечна мати
подарує Любов.

Її любов – твоя.
Але тільки якщо ти віддаси їй своє серце.

Тут є оригінал і пояснення рядків пісні. Загалом на тому сайті багато текстів з інтерпритаціями

Незламність

Це Україна, яку я люблю, якою горджуся

Alibi – 30 Seconds to Mars

Про боротьбу, падати і вставати, падати і вставати, головне іти далі і не здаватися

No warning sign, no alibi
We faded faster than the speed of light
Took our chance, crashed and burned
No we’ll never ever learn
I fell apart, but got back up again
We both could see crystal clear
That the inevitable end was near
Made our choice, a trial by fire
To battle is the only way we feel… alive

Без попередження, без алібі
Ми погасли швидше за світло
Ми використали свій шанс, розбилися і згоріли.
Ні, ми ніколи не навчимося.
Я розбився, але знову зібрався (піднявся) [ось цей рядок мене дуже надихає вставати і продовжувати іти]
Ми бачили чітко,
Що неминучий кінець близько
Ми зробили свій вибір, випробування вогнем.
Тільки в бою ми відчуваємо себе… живими.

Ой у Лузі (Червона Калина) – Андрій Хливнюк, Кияни

Ще одна пісня, яка родом з моїх країв, але реально почула лише минулої весни. Вона про перемогу, звісно, надихає на боротьбу.

Крім того всього, я дуже люблю українські фольк пісні у сучасному виконанні. Це не просто зберігає традицію, а тримає її живою, незаконсервованою, цікавою. Часто хвалюся цим німцям, бо уних з цим все дуже сумно.

Freedom (Свобода) – Pharell Williams

Потужне відео. Особливо момент з танком дуже нагадує як наші люди протистояли загарбникам, не пускали їх у міста та на ЗАЕС

Spirit Riot- Holy River (Дух Повстання)

Ми будемо боротися до кінця, ми не вступимося зі своєї землі

Yes, I know my nature 
It’s deep inside of me 
and we’re here to stay
See it coming down 

Так, я знаю свою природу. 
Вона глибоко всередині мене. 
І ми тут залишимося
Дивись, як воно падає

The Seed – Aurora

На початку відео – приказка індіанців племені Крі
“Коли останнє дерево зрубане, остання риба спіймана, остання ріка отруєна, тільки тоді ми зрозуміємо, що не можемо їсти гроші.”

Ця пісня про боротьбу за своє право на чисте і безпечне довкілля, за наш дім, за наше майбутнє і теперішнє. Вона про дуже здорову злість на тих, хто забирають у нас ці права, руйнує наш дім, наше мабутнє, наші мрії, наше теперішнє. Вона надихає мене продовжувати боротися, навіть зараз, коли сил так мало, коли майбутнього не видно. І ця боротьба, цей активізм не дають мені впасти в океан відчаю і депресії.

До мурах пробирає пісня, особливо з відео. Хто раптом не в курсі, я кліматична актвиістка у міжнародному молодіжному русі Fridays For Future. Власне, у цьому відео є уривки зі страйків за клімат, які проводили по світу учасники та учасниці руху.

Доброго Вечора – Probass Hardi

Дуже зухвало звучить. Уявляється як наші воїни і воїнки з ноги відкривають дім, який загарбники собі привласнили і кажуть “Доброго вечора. Ми з України” і наставляють автомат на сім’ю, яка вже собі облаштувалася там і сидить вечеряє, а на фоні путлер вєщає як у них всьо іде за планом.

Ми знаємо своє місце, свої права і будемо за них боротися і повернемо своє.

Надія

Імперії Впадуть – Boombox

Пісня гарна за звучанням, і текст непоганий, але відгукуються лише перші 2 слова пісні, які і є назвою. Ці слова дають надію що одного дня ми таки будемо жити у світі без імперій та колоній.

Доки я не пішов – Druha Rika

Тут теж про боротьбу перші 2 рядки. Але приспів дуже про життя на повну, про дозволяти собі відчувати все, що є всередині, весь біль і всю радість. Адже від цього життя стає тільки яскравішим. Я це яскраво відчуваю на собі зараз, внаслідок терапії я почала більше дозволяти своїм емоціям бути. Це часто, звісно, означає сильніше відчувати біль, але також і радість яскравіша і стосунки глибші, міцініші

Доки я не пішов,
Я запалю вам шоу.

А ти танцюй, співай,
Кричи і плач,
Молися, падай, і вставай!
Ти через край!
Пий через край!
Своє життя не розплескай!

After the Fire (Після Вогню) – Carol and Tuesday

Зробила влітку листівку другу на день народження. Вийшло щось зовсім неочікуване. Ця композиція мене надихає і додає сил. Схожий ефект як мій вірш. Я вирішила листівку назвати як пісню.

Your whole world is burning
This is the beginning
Don’t give up
‘Cos after the fire new maps are drawn
Nothing to cry for, new dreams are born
Out of the ruins flowers will grow
People rebuilding, stone by stone
After the fire, fire, fire
The sky is glowing above the ruins
The walls are falling, a new beginning…

Весь твій світ горить
Це і є початок
Не здавайся
Бо після пожежі малюються нові карти.
Нема за чим плакати, народжуються нові мрії.
З руїн виростуть квіти.
Люди відбудовують, камінь за каменем.
Після пожежі – вогонь, вогонь, вогонь.
Над руїнами світиться небо
Стіни падають, новий початок...

Мій світ горить, вогонь обпікає боляче. Але ми відбудуємо свій Дім. Ми зробимо його ще величнішим, ніж раніше. Це не сліпа надія. Я розумію, що для цього потрібно буде багато працювати. Але я все ще вірю, що ми зможемо це зробити спільними зусиллями.

To Begin again (Почати знову) – Zayn, Ingrid Michaelson

When the world was ending
We’d hold on to the past
Because it’s all we thought that we would ever see
But then the sun came right back
And the birds sang as if nothing had happened
it’s alright
It’s ok
We will get
Another day
To begin again,
I don’t know how I don’t know why
But I know that I will try To begin again,
To live and love and breathe again

Коли наступав кінець світу
Ми трималися за минуле
Бо це все, ми думали, що ми коли-небудь побачимо.
Але потім сонце повернулося І пташки заспівали, ніби нічого не сталося.
Все гаразд.
Все впораядку.
Ми знайдемо
Інший день.
Почати все спочатку,
Я не знаю, як.
Не знаю, чому.
Але я знаю, що спробую
Почати знову,
Жити, любити і дихати знову

Нова Любов

У подробиці вдаватися не буду. Але думаю, що тексти і так скажуть багато

Крила – Джамала

Фортепіано – Христина Соловій

Schism – Tool

Ось оригінал тексту

Я знаю, що уламки підходять, бо бачив, як вони відпадають.
Пліснявіють і тліють. Фундаментальна відмінність
Чисті наміри, зіставлені разом, приведуть в рух дві закохані душі
Розпадається, випробовуючи наш зв’язок на міцність
Світло, що розпалювало наш вогонь, пропалило діру між нами.
Ми не можемо дійти до кінця, калічачи наше спілкування
Я знаю, що уламки підходять, бо я бачив, як вони падають.
Нема вини, ніхто не винні, але це не означає, що я не прагну.
Показуй пальцем, звинувачуй інших, дивись, як руйнується храм
Щоб зібрати уламки докупи, заново відкрий для себе комунікацію
Поезія, що народжується з протистояння між
І кружляння того варте.
Знайти красу в дисонансі.
Був час, коли уламки збігалися, але я бачив, як вони розпадаються.
Пліснявіли і тліли, задушені нашими жаданнями.
Я вирахував небезпеку наших здогадок.
Приречені на крах, якщо ми не виростемо і не зміцнимо наше спілкування
(Холодно, холодно, холодно)
Холодне мовчання може атрофувати будь-яке почуття співчуття між можливими коханцями
Між можливими братами

Shine (Світи!) – Younger Brother

Оригінал

Будь поруч, коли мені потрібне плече, коли мені потрібне серце
Коли мені потрібно відчути, як б’ється моє серце.
Нехай дорога дасть мені, кров і камінь, знаю, що це шлях.
Сказала, що я знаю, це вірний шлях.
Не біжи, не біжи, не хвилюйся, буде ще один день.
Бачиш, багато чого ще залишилося.
Багато чого змінюється, не смій зупинятися на досягнутому.
Іноді ти сяєш
Іноді ти падаєш.
Іноді ти знаєш
Іноді тобі потрібен
Хтось, щоб обійняти
Щось справжнє.
Ніколи не сам.
Доки не відчуєш життя в душі.
Будь поруч, коли мені потрібен незнайомець.
Коли я потребую биття мого серця, биття небезпеки.
Відведу тебе туди, куди ти хочеш йти, не хочу тобі показувати
Ти знайдеш свій власний шлях, знайдеш свій власний шлях
Тут нічого не записано, тут нічого не сказано.
Нічого, щоб сказало тобі повернути назад.
Я бачу як ти ненавидиш, не хочу бачити як ти ненавидиш.
Іноді ти сяєш
Іноді ти падаєш
Іноді ти не знаєш, що робити.
Хочу, щоб ти сяяв, сяяв, як я знаю, ти можеш
Хочу, щоб ти сяяв, сяяв, як я знаю, що я можу

У Світ без Примар – Tember Blanche

Я втомилася жити у цій реальності, втомилася тривожитися безкінечно. Так хочеться хоч на трохи забути про те, що у моїй країні війна, бути там, де не існує такого поняття як “війна”, де нема новин про війну, де нема турбот взагалі.

І ми з тобою полетим
У світ без примар,
Де немає скінченних годин…

Жити тут і тепер

Денніч – Druha Rika

Ця пісня цього року набула для мене трохи іншого, більш буквального значення, ніж колись

До п’ятниці треба жити
Сьогодні я хочу жити!
вже не пече – лише болить.
Сьогодні я хочу жити
Сьогодні так модно жити

Disfruto – Carla Morrison

Під цю пісню ми вчилися танцювати на майстер-класі танців, на який я поїхала у сусіднє місто на честь свого дня народження. Я кайфувала, насолоджувалася просторими широкими рухами контемп стилю, своїм тілом.

Лісостеп – adm:t

Під цю пісню люблю танцювати коли хороший настрій, чи коли втомилася вдома сидіти і хочеться порухатися.

Blood in the Wine (Кров у Вині) – Aurora

Пісня нагадує про те, що насолода (будь-яка) – не гріх, а благодать, на яку ми маємо повне право. Думаючи про це, мені хочеться глибше вдихнути, насолодитися моментом, яким і де би він не був, яким би важким не здавалося моє життя у цей період.

And life gave us a sweeter taste
You can drink, you can feast
There’s beauty in your beast

Come and feel alive, lover
Come and feel the love, like a sinner
Shout it louder
Shout it for the ones who could never say
“I won’t feel ashamed, mother”
“Can you break the chains off her?”

Голод, який ми тримаємо в собі
Ми впали з неба з благодаттю
І життя дало нам солодкий смак.
Можеш пити, можеш їсти.
У твоєму звірі є краса.

Прийди і відчуй себе живою, коханою.
Відчуй любов, як грішниця.
Кричи про це голосніше.
Кричи для тих, хто ніколи не могли сказати
“Мені не буде соромно, мамо”
“Ти можеш розірвати її кайдани?”

Хуанхе – Один в Каное

Веснянка – Один в Каное

Ці дві пісні просто дуже красиві і трохи сумні пісні, які не несуть смислового навантаження, я просто люблю танцювати під них теж.

Трохи роздумів

Мені шкода, що я так мало тут пишу – мене засмоктав телеграм. Я цього очікувала. Але сумую дуже за довгими статтями, над якими можу сісти і подумати, підібрати слова, зменшити трохи тягар емоцій і думок, розплутати клубок. Ось тут мій канал. Також мені не вдалося дочитати жодної книжки! 2 почала і не завершила. То всьо прокрастинація.

Загалом, що змінилось у моєму житті, крім країни проживання і, відповідно, людей? Я стала матюкатися. Психологи офіційно благословляють це діло то і я вирішила себе менше стримувати. Мені на разі подобається. Хоча, намагаюся підбирати більш українські аналоги звичним матам. Буду вдячна за підказки тут.

Я вперше в житті працювала у школі. Мені не сподобалося – надто вже стресово. Дітиська 5-7 клас надто шумні і мене це вибішуло. А страші дуже гарно тиснули на больові точки.

Крім того я займалася активізмом у Європі від імені Fridays For Future Ukraine, особливо до кінця вересня. Багато промов було на тему екоциду та ембарґо на російське паливо. Потім після Глобального Страйку за Клімат 23.09, на якому я мала, але не виступила через завтик оргів, я усвідомила, що трохи пригоріла і пішла на лікарняний довгий. Через це за 1,5 місяця мене звільнили зі школи, де я мала шикарну з/п. Але я продовжую розчехляти європейців щодо того, що у нас відбувається тут.

Під кінець року на мене напала страшна туга за домом. Страшніша, ніж раніше. Мене просто почало все і всі бісити тут, таке фонове роздратування. Хоча, об’єктивно у мене все добре (крім бюрократії) – чудові люди, що допомагають, симпатичне містечко, перспективи. Підозрюю, що це пов’язано також з тим, що у нас у всіх дуже багато злості, яку ми не можемо спрямувати на путлера і ко. напряму, от воно і пре з нас з усіх щілин.

А щодо планів на 2023, то вони у мене неглобальні, але важливі і приземлені. Хочу зайнятися своїм здоров’ям, бо у 33 починають вилазити уже всілякі болячки і припікає трохи. Шукаю у тому числі нові способи підрихтувати менталочку свою, бо бачу, що у мене там такий бардак, що на жаль, моя терапевтка сама не дуже справляється, а я без неї тим більше. Хоча вона все ж дуже мені допомагає хоч трішки його розгребти. Здоров’я – мій пріорітет на цей рік.

В активізмі хочу розбудувати нашу команду і структуризувати трохи – теж порядок навести пора. Щодо всього іншого, щось планувати дуже важко, тому спробую іти за течією і планувати на найближчі кілька місяців і заразом бути відкритою для можливостей, якщо вони не розходяться з моїми пріорітетами. Хочеться повернутися до сайтику і щось гарне писати сюди частіше, бо телеграм вже якось набрид – він негарний.

Розкажіть трохи як ваш рік пройшов, що плануєте на цей рік. Також пишіть що відгукується з плейлисту та історій.

Post Scriptum

Поезія у прозі, яка мені дуже відгукується.

Я знав, що робити, коли земля під моїми ногами була суха й вкривалась тріщинами — я носив воду з колодязя, домовлявся з хмарами, щоб вони обертались на дощові.
Я знав, що робити, коли треба було дістатись іншого берега через море. В мене на поготові був човен. Я міг покластися на нього, на лінії карт, на чуття вітру. Море бувало різним, та завжди — морем. Я був готовим до всього.

А тепер, коли піді мною — не земля, не море — я мушу згадувати заново, хто я. На ходу розуміти, де я, і що робити.

Про цей міст я читав хіба що в книжках, він носив там різні назви, та завжди був саме цим — єдиним шляхом, коли внизу безодня, позаду — звичне, що вже руйнується, попереду — те, що іще не сталось.

Підеш назад — не застанеш нічого з того, що тримав у пам’яті. Залишишся на місці — дивитимешся, як повз тебе проходять всі, кого колись любив, допоки не втратиш їх з поля зору. Залишається тільки йти, але ніхто не знає, скільки саме, і що чекає там, де міст впирається у нову реальність.

Я не з тих, хто любить правила. Більшість з них доволі безглузді. Та тут є деякі, за які я тримаюсь, як за руку дорослого у дитинстві: “Не можна закривати очі і втрачати віру”, “Немає сенсу удавати, що ти вже вдома, й облаштовувати життя посеред моста так, наче ти вже на стійкій землі”, “Немає часу, недоречного для любові”.

Міст під нами хитається, кого не спитаєш — ніхто не знає його довжину, не пам’ятають, щоб він взагалі тут був.

Та на світанку небо стає солодким і золотим. Сонця на горизонті не видно (як не видно і лінії горизонту). Але в кожного, хто ступає поруч — тягнеться лінія до неба від сонячного сплетіння.
Чесний обмін, красивий, як на порожній вулиці в липні — раптовий вальс.
Світ світив, а тепер світить сам — кожен з нас.

Кит не спить