This is a poem about me living through the war and a (thankfully former) relationship I had with a guy here in Germany. We’ve known each other for a long time – we had been friends since 2011, when he and several other Germans volunteered in Lviv for a year. I read it to him, but he didn’t appreciate it. Now looking at it, I see it moves something in me, it means it is good and definitely still relevant. So I decided to publish it.

Let it burn
Let it hurt
I want to live
I want to love
I’ll go through this burning storm
I’ll get up when I fall
I can survive
I will get stronger
No, I won’t get rougher

Winter-spring 2023

Вірш про проживання війни і (на щастя колишніх) стосунків з хлопцем, якого завела тут у Німеччині. Ми давно знайомі – дружили з 2011 року, коли він і ще кілька німців волонтерили у Львові протягом року. Я йому зачитала, але він не зацінив. Тепер дивлюся на цей вірш – мене торкає, значить добрий і однозначно ще доречний. То вирішила опублікувати

Нехай болить
Нехай пече
Я хочу жити
Я хочу любити
Я зможу це пережити
Я підіймусь як впаду
Через вогонь я пройду
Я зміцнію
Ні, я не зчерствію

Зима-весна 2023