Я почала писати цей пост за кілька днів до Нового Року. Але оскільки я поїхала в Сербію до друзів няньчитися з їх двома малявками одразу ж після, то публікую аж тепер. Але то не так важливо, думаю. Головне, що поблікую на початку року все ще 🙂

---

Час робити підсумки типу якби? Хтось (Міка наприклад) може сказати що це все фігня – чому саме зараз? Це ж треба робити частіше, це можна зробити у будь який час. Я згідна, що саме 1го січня святкувати Новий Рік – безглуздо, особливо з точки зору природних циклів. Посеред зими? Що ж тут нового? Природа як спала, так і спить. Хто і чого придумав таке безглуздя? Мені більше до вподоби святкувати Новий Рік за слов’янським календарем – середина березня, початок весни, точніше 20.03 цього року. Має зміст – природа просинається, зав’язуються квіточки-листочки, стає тепліше. Але перше січня вже є Новим Роком достатньо багато років, щоби це стало звичним і бажаним. А підсумки підводити і будувати плани та мрії потрібно і найкраще це робиться разом із великою частиною світу. От і я так роблю.

Почну підсумки 2019 року з подяк.
Цього року у моє життя прийшло кілька нових людей, деякі люди повернулися через кілька років перерви, а деякі просто залишилися та стали ближчими. Я дуже їм всім рада і дуже вдячна за їх присутність і підтримку! Спробую перелічити по-порядку – Tiffany (волонтерка з США у моєму Стрию), Іра; Юля, Володя, Матвік; Міка, Іра, Оксана (моя психотерапевтка), Ксюша, Мілан і Стефанчик (Сербські друзі та їх малюк), Georg (німецький друг, який цього року теж поїхав у велотур з дівчиною аж до Балкан) та інші, яких зараз не згадаю.
Окремо я дуже вдячна своїм читачам, особливо мамі, Віктору і Дмитру, ну і Міці, що читають мою писанину, коментують і самі щось добре пишуть. Мене це надихає писати більше, писати краще.

Дякую вам, люди!

Також є люди, які не залишилися у моєму житті активно, але залишили слід у ньому. Цього літа ми з Мікою подорожували велосипедами від Rzseszowa, Польща до Одеської області (власне побували у кожному районі області). Це було інтенсивно, потужно у всіх значеннях цього слова. Було дуже важко і фізично, і морально, але коли нас до себе гостинно запрошували селяни, годували смачною їжею і домашніми кавунами, пускали у теплий душ, то всі турботи залишалися позаду, життя знову здавалося прекрасним і повним див. Дякую тим, хто пам’ятав Міку з його подорожі у 2017, коли ми познайомилися і тепло прийняв нас обох цього разу. Д. Серьожа (Гоге) і т. Люда, Ріта і її сім’я.

Особливо дякую тим, хто нас приймав більше, ніж 1 ніч. Спершу це був каучсерфер Krszysztof, який живе з сім’єю сестри і батьками. Ми з Мікою зупинилися у них майже на тиждень, щоби купити мені ровер і я навчилася трохи їздити на ньому. Вони були дуже гостинними, нам було дуже затишно жити у них. Сподіваюся Krszyszek буде мати більше не менш цікавих гостей, а також здійснить багато подорожей, де назбирає цікавих рослинок для своєї грядки.
Ще були Віоріка і пані Оля. Про тьотю Олю я розповідала трохи влітку. Якщо коротко, то вона приймала нас дуже гостинно у себе аж 3 ночі, при тому, що ми просто люди з дороги. Т. Оля познайомила нас зі своїми друзями односельчанами. Одними з них була Віоріка, яка повезла нас у рідне молдавське село на службу і вгості до батьків. Там нас щедро нагодували, а на дорогу Віоріка, яка працює продавцем у Строкозачій сироварні, подарувала нам більше 1 кг різноманітного сиру. А сир у них добрий і його багато видів… Ми обіцяли розповісти про них і їх сир. От я і розповідаю

Ось деякі із їх сирів. Ми пробували майже усі з цих. Мені найбільше сподобалися “Грювер” і “Old Amsterdam”

А також хочу подякувати іншим “спонсорам”. Продавці Магазину “Пряна Хата” в Одесі зробили знижку на горішки та сухофрукти, які я накупила нам у дорогу. В них дуже великий вибір горіхів та сухофруктів, кави, чаю, спецій, а також всяких хіппі-печеньок. Я не встояла і купила печенька, що так і називаються “йога-печиво”. Вони виявилися смачнючими! Я розповіла продавцям, коли вибирала горішки-фрукти, що ми подорожуємо велосипедами по Україні. Коли виявилося, що я набрала, десь на 300 грн, то запитала про знижку. На жаль, її положено тільки потійним клієнтам, але продавці, тим не менше, відсканували картку постійного клієнта для мене. Я зрозуміла це вже як прийшла додому і глянула на чек. Я була розчулена!

Цей пакетик мені служив вірою і правдою багато разів.

Дякую також людям, які поділилися своїми історіями з нами і збагатили нас, розширили наш кругозір. За ці 3 місяці я дізналася більше про історію Східної Європи останнього століття, ніж всі роки вивчення історії у навчальних закладах. Окремо дякую п. Ганні, яка поділилася з нами своєю бідою – я знаю як важко таким ділитися, особливо коли є відчуття безвиході. Дуже сподіваюся, що у її сім’ї знайдуться ресурси, щоби вийти з пастки! Вихід завжди є, зрештою. Просто ми не завжди його бачимо.

Дякую вам, люди!

Досягнення року

• Проїхала 1000+ км, купу горбів за 2,5 місяці на велосипеді.
• Почала працювати з дітками до 10 років. Це для мене досягнення, бо раніше я боялася їх брати, але зараз я кайфую від них і схоже на те, що це взаємно. 🙂
• Організувала еко-квест. Наважилася організувати еко-клуб для дітей.
• Почала позиціонувати себе як еко-активістку. До цього мені було ніяково так себе називати і позиціонувати. Але тепер бачу, що так простіше представлятися у багатьох ситуаціях і це додає моїм поглядам експертності.

Уроки-висновки року

• Нарешті зрозуміла, що робити розмовний клуб англійської для дітей – гибле діло. Краще набрати кілька груп і час від часу організовувати їм всякі цікаві заняття типу куховаріння, перегляди фільмів самим чи з батьками, квести, ігри, іноземці.
• Робити еко-клуб для всіх підряд теж не варто. Навіть якщо дітям було весело та цікаво, вони навряд чи поміняють це на купу інших гуртків, особливо якщо я починаю його серед семестру.
• Невивчений урок, але все ж – починати набирати на заняття треба на початку семестру, бо потім діти вже оприділися (чи їх оприділи) із позашкільною діяльністю і набагто складніше набрату собі дітей. Але так стається, що я або повертаюся з подорожі посеред осені, або ідея щось таке робити приходить надто пізно, тому все ніяк не вивчу цей урок 🙂
• Пухові подушки – це блаженство для шиї і голови, крім того, вони не такі вже й дорогі. Цей дядько дуже гарно розказує як правильно спати.
• Якщо рахувати свої місячні витрати і доходи, можна зрозуміти куди ідуть гроші і що з цим робити 1 заробляти більше, чи витрачати менше, чи може одне і друге.
• Ще раз переконалася, що у світі дуже багато добрих людей, які хочуть і можуть допомогти іншим. У цьому, в принципі, я переконуюся щоразу як їду подорожувати.
• Історії про маніяків з дороги і педофілів з вулиці – казки. Як я писала, десь 80% насильства стається за закритими дверима вдома, за стіною у сусідів, які все чують, але не хочуть втручатися в особисті справи інших. Про педофілію я ще окремо напишу обов’язково, але якщо дуже коротко, то це часто відбувається перед носом у батьків у благополучних сім’ях.
• Життя без соцмереж цілком можливе і реальне, хоч і складніше у деяких моментах. Ми з Мікою вже десь рік чи більше не користуємося соцмережами і натомість залипаємо на нетфліксі чи ютубі 🙂 Але і звідти будемо тікати. Життя без Великого Ґуґла для нас, на разі, не є можливим, але ми рухаємося у тому напрямку.
• Дізналася багато про безпеку та приватність в інтернеті і тому поміняла мейл і браузер. Я не параноїк, але мені неприємним є факт, що хтось слідкує за мною, не важливо у яких цілях. Це так, ніби мені би по вікнах заглядали маркетологи, щоби потім мені присилати “цільову рекламу”. Дякую, не треба. Сама розберуся що і де купувати. Про це я теж ще обов’язково напишу окремо, але поки що дуже раджу фільм Nothing to Hide на цю тему. Тут є трейлер і повний фільм у вільному доступі.

Щодо більш внутрішніх змін, я почала працювати над корисними звичками. З перемінним успіхом, як бачите. Але, тим не менше, я медитую, роблю зарядку, пишу для блоґу і в щоденнику значно частіше, ніж до того, як вирішила зробити це звичкою, а десь два тижні тому і води почала більше пити, ніж рік тому. Ось така проста таблиця дозволяє мені відслідковувати звички. Я пробувала різні способи, у т.ч. спеціальні додатки, але така таблиця мені здалася найпростішим варіантом, який забирає найменше часу та уваги на саме відслідковування.

Крім того, хочу вірити, що стала більш усвідомлена своїх шаблонів поведінки. На разі, я на стадії їх помічання. Думаю це – дуже важливий крок. “Вау! Я раніше навіть не здогадувалася, що так роблю і думаю… Круто!..” – у мене ці відкриття часто викликають захоплення і радість. Згодом, коли ці шаблони стануть більш свідомими, вони перестануть бути такими автоматичними і я зможу щось з ними робити, якщо побачу у цьому потребу.

Чого я хочу від цього року

• Зміцнити стосунки з вище переліченими людьми та іншими близькими.
• Продовжити укорінювати корисні звички, над якими почала працювати, і набути хоч десяток нових. Серед останніх – читати художню і не тільки літературу; готуватися до уроків не тільки у день занять, а й готувати матеріали на майбутнє; вчити японську; займатися візуальним мистецтвом (типу малювати, робити всякі листівки і оріґамі), а решту побачимо ще.
• Відвідати мінімум 10-20 альтернативних шкіл України та Європи і поволонтерити хоча би тиждень у якійсь із них.
• Продовжити велотур Україною – поїхати далі на Схід.
• Організувати презентацію-лекцію-виставку з нашої велоподорожі. Матеріалів назбиралося багато – треба поділитися з людьми нашими враженнями та відкриттями.
• Організувати свою подорож у Японію.
• Організувати постійно діючий еко клуб для дітей і ще хоч один еко-квест, а також перший у Стрию еко-фестиваль.
• Організувати курс лекцій вікової психології для батьків і вчителів.
• А головне, зробити це все, крім корисним для суспільства, фінансово вигідним для мене. Щодо фінансів, хочу заробляти так, щоби можна було спокійно відкладати на подорожі і займатися благодійністю.

Наполеонівські плани у мене… Як завжди, зрештою. 🙂 Бажаю собі натхнення та можливостей для їх втілення. І вам, дорогі читачі, того ж бажаю. Діліться своїми планами на цей рік та підсумками минулого року. Або ж просто своїми думками та почуттями від прочитаного.

Гарного року! 😉