---

Цей вірш написаний у соло велотурі. Вперше написала не про себе. У подорожах я часто натикаюся на сексизм і об’єктивізацію себе як жінки. Буває до мене починають залицятися хлопці-чоловіки після хвилини знайомства – питають чи я одружена і просять номерок. При тому, що я не виявляю ніяких ознак зацікавлення у ближчому знайомстві. А ті, що просять номерок зазвичай навіть розмову підтримати не вміють – “Чувак, ти ледь два слова до купи можеш зліпити. Про що ти говорити будеш по телефону?”. Особливо часто натикаюся на сексизм коли подорожую соло автостопом. Буває чоловіки першим ділом питають скільки мені років “У мене не буде через тебе проблем?”. Я не одразу розумію про що вони, але коли до мене доходить, то закриваю двері автомобіля і йду геть, або прошу мене висадити негайно “Я не проститутка, а мандрівниця!”. Ососбливо далекобійники ніби мусять запитати чи може раптом я “дам”. На щастя, вони розуміють “ні” і міняють тему. Тим не менше, мене це злить дуже – я почуваюся як кусок м’яса, яке вибирають на базарі. Типу “о! жінка. треба спробувати з нею замутити”. У мене нема відчуття, що вони бачать у мені особистість зі своїми бажаннями, думками та почуттями. Швидше, їм байдуже з ким. І страшно трохи – а раптом його не зупинить моя відмова.

Я про це вже не раз писала. Ось перший пост. А найсвіжіший нарис у телеграмі – теж з велотуру історія.

То про що ж цей вірш? Я все думала чому ж вони так поводяться ці чоловіки? Чому вони так пристають до мене? Чому вони шукають сексу навіть не на одну ніч, а на кілька хвилин? Мої здогади, що вони, як і всі ми, хочуть стосунків, душевного тепла, ніжності, але не знають де взяти і самі не вміють віддавати. От вони і йдуть на сурогат. А не вміють давати-отримувати ніжності, бо самі не отримали у дитинстві, бо їх батьки, особливо мама, були емоційно далекі, недоступні. В результаті, вони є емоційно німим самі, не в контакті з почуттями, бояться суму, бояться вразливості. От і стосунки не клеяться, бо ось ця вразливість і є надійним клеєм у стосунках.

Ці всі речі про емоції і стосунки я вивчила за роки у психотерапії і читаючи інших психологів. На разі, це все ще теорія, у яку я свято вірю, але по-трохи практикую і бачу підтвердження того, що вона працює.

Шукаючи картинку для посту, натрапила на це відео. Виявляється, є рух #WomenNotObjects

а це відео пояснює що таке об’єктивізація