В неділю 10.10 був міжнародний День Психічого Здоров’я, типу тих днів, які робить ООН, але тут ВОЗ організатори. Проводили різні вебінари, придумали якийсь танок, щоб діти в Африці і тьоті-дяді в Америці станцювали на відео. Цього року, власне, говорили про те як у людей масово почалося загострення тривожності і депресій у зв’язку з covid-19.
У цей день хочеться, щоби люди хоч трохи більше почали звертати увагу на себе, на свої потреби, дбали про себе. Хочеться, щоби більше людей почали відкрито говорити про свої труднощі і просити допомоги. Хочеться, щоби перестали боятися психічних розладів як зарази. Хочеться щоби не соромно було сказати “я сьогодні погано почуваюся, бо згадала про близьких людей, яких нема поруч” чи “мені страшно, що я не справлюся” або ж “мене злить твоє ставлення до мене” чи “я дуже рада за тебе!”. Дуже хочеться, щоби було менше насильства над собою і як наслідок над іншими.
Також хочеться, щоби люди пам’ятали – тіло не таксі для розуму, тіло часто є мудрішим, ніж розум (якщо там можна висловитися). А ще ця картинка
У мій Стрий на днях приїжджала ГО “Дестигма” з сусіднього Миколаєва, яка створила центр підтримки людей з психічними розладами. Тому, якщо вам чи вашим знайомим набридло вдавати, що все ок і нема коштів на платну допомогу, то зверніться до них. А якщо маєте кошти на платну допомогу, то на цьому сайті можна вибрати психотерапевта_ку. Там є купа статтей і відео на різні теми, у т.ч. як вибирати спеціалістів. А на цьому телеграм каналі можна знайти багато корисної інфи про психічне (не)здоров’я у т.ч. українською.
Де ще отримати психологічну підтримку?
? В Україні працює онлайн-платформа психологічної допомоги “Розкажи мені”.
? Lifeline Ukraine, національна лінія з питань профілактики самогубств і підтримки психічного здоров’я – 7333
? Телефон довіри Київського міського психоневрологічного диспансеру №5 – (044) 456 17 02 та (044) 456 17 25
? Телефон довіри Кризового центру медико-психологічної допомоги Інституту психології імені Г.С. Костюка – (068) 770 37 70, (099) 632 18 18, (093) 609 30 03. Підтримка надається військовослужбовцям
? Центр психічного здоров’я і травмотерапії “Інтеграція” – (067) 594 94 46, (095) 913 69 41, (044) 599 73 93.
? Національна гаряча лінія із запобігання домашнім насильствам, торгівлі людьми та гендерної дискримінації – 0 800 500 335 або 116 123 (з мобільного)
? Національна дитяча гаряча лінія – 0 800 500 225 або 116 111 (з мобільного)
І трохи статистики на тему психічного здоров’я (переважно з сайту ВОЗ):
- Понад 970 мільйонів людей у світі уражені психічними розладами.
- 5% людей у світі страждають від депресії
- Кожен сьомий підліток 10-19 років має психічний розлад. Половина всіх таких розладів починається у віці 14 років, але більшість не виявляються та не лікуються
- Майже 800 000 людей щорічно помирають від самогубства; 1 особа помирає від самогубства кожні 40 секунд. Самогубства є другою провідною причиною смерті людей віком 15-29 років.
- Приблизно 1 з 9 осіб, які перебувають в умовах конфлікту (не тільки військового, а й сімейного), мають середній або важкий психічний розлад.
- Люди з важкими психічними розладами помирають на 10-20 років раніше, ніж загальне населення
- Кількість працівників психічного здоров’я коливаються від 2 на 100 000 населення в країнах з низьким рівнем доходу до понад 70 на 100 000 у країнах з високим рівнем доходу
- Світова економіка втрачає близько 1 трлн $/рік внаслідок непродуктивності через депресію та тривогу (ця цифра шокує, особливо враховуючи наступну).
- 1$ витрачений на психічне здоров’я приносить 5$
- У країнах з низьким та середнім рівнем доходу більше 75% людей з психічними розладами взагалі не отримують лікування від свого розладу.
- Менше половини із 139 країн, які мають політику та плани щодо психічного здоров’я, повідомляють про їх узгодження з конвенціями з прав людини.
Covid-19 і психічне здоров’я
- Деякі спеціалізовані служби психічного здоров’я були скорочені з метою збільшення бюджету та можливості для лікування фізичних наслідків covid-19. Низку психіатричних закладів було перетворено на заклади covid-19, тобто велика кількість важкохворих була виселена. Багато служб психічного здоров’я перейшли на дистанційну допомогу, надаючи консультації через цифрові платформи або по телефону, з перемінним успіхом
- До пандемії країни витрачали менше 2% національних бюджетів на охорону здоров’я на психічне здоров’я і мали труднощі із задоволенням потреб свого населення. Тепер ця цифра стала ще меншою.
Не зовсім статистика, але психічні розлади лікуються за допомогою медикаментів і психотерапії. Навіть у наших краях (хоч у нас складніше, але все ж люди виліковуються)
Виявляється, ВОЗ проводили навчання в Україні і у нас до ковіду були якісь позитивні зрушення у цьому плані – є і відео людей і пдф звіт.
Що можна зробити для покращення психічного здоров’я свого та оточуючих? Кілька моїх ідей:
- Запитати себе “що я відчуваю?” Якщо якийсь дискомфорт, то спробувати вияснити причину та усунути її. Якщо причину вияснити чи усунути не вдається, то спробувати прийняти це некомфортне відчуття. Поговорити з кимось про це.
- Запитати у людини “як ти?” Якщо людина таки вирішить поділитися, то подякувати їй. Не давайте порад, особливо непроханих – це тільки відштовхне. Краще запитайте що може допомогти, поділіться історією схожої ситуації.
- Дати людині посилання на один з ресурсів, які я згадую вище.
- Самим скористатися цими ресурсами
- Нагадати собі та іншим, що психічне захворювання це не вирок, а всього лиш хвороба, як і будь-яка інша. Поламана психіка не є більшим приводом для сорому, ніж поламана кістка. Особливо слід нагадувати це людям, які мають ці захворювання
Що я роблю (крім переліченого вище):
- Ходжу на йогу і танці, що дає мені спілкування і фізичне навантаження
- Зустрічаюся з друзями
- Намагаюся не заходити в інтернет після 19ї год (з перемінним успіхом)
- Роблю зарядку майже щоранку
- Медитую
- Ходжу на терапію
- Веду щоденник
- Читаю художні книги
- Нагадую собі, що успєшний успєх, “вмру, але зроблю” це не є нормально, хоч і норма. І зі мною все в порядку, якщо я не хочу працювати ввечері і активізмом теж займатися не хочу.
- Нагадую іншим, що перевтома тільки знижує їх ефективність
- Читаю блоґи психологів і їхні книги
- Досліджую себе – свої сильні сторони і слабкі, свої емоції і шаблони
Що ви робите для свого психічного здоров’я?
це ок не бути ок. Відкрийся і розкажи (знайю що це страшно, але воно того вартує). Здоровий розум робить багатосторонню особистість
Дякую за таку пригорщу цінної інформації для роздумів! Я теж час від часу цікавлюся психологією, щоб задіяти її для вирішення питань у власному житті. Щодо твого питання, то для свого психічного здоров’я я теж роблю дещо з того, що в твоєму списку, але, на жаль, менше. Я пишу щоденник (правильніше, щотижневик, бо частіше не виходить), роблю ранкову зарядку, не заходжу в Інтернет ввечері (а також на вихідних), читаю блоги психологів, а також книги (остання була “Простими словами: як розібратися у своїх емоціях”).
Дякую, що порушуєш цю тему, а зокрема – в україномовному просторі, де хоч усі люблять на все жалітися, психічні розлади, стани і просто особливості – це десь на межі табу. Типу краще зізнатися, що ти алкоголік, ніж що у тебе панічні атаки, а слова про депресію/тривожність більшість людей і взагалі проігнорують, ніби це просто новомодне кліше.
Із того, що роблю я і що мені допомагає:
+ Зустрічі з друзями
+ Писання щоденника (і взагалі, виписування, структурування в тексті власних думок)
+ Художня література (нещодавно відкрив її наново)
+ Цифровий детокс (нещодавно знову проводив свій день-експеримент без Інтернету, і це мегакруто)
+ Невеликі подорожі
+ Медитація (але дуже не завжди, іноді я просто не спромагаюся зосередитися взагалі, навіть на 5 секунд)
“Нагадую іншим, що перевтома тільки знижує їх ефективність” – прямо зараз намагаюся цим займатися на роботі, бо тут просто непахане поле.
Нагадайки про примарність “успєшного успєха” – теж дуже правильна річ.
Фізичні штуки типу зарядки/пробіжки чи ще чогось мені радять тупо всі. Іноді я здаюся під цим тиском і починаю пробувати щось таке робити, і впритул не розумію, чим це так усім помагає. Мені не помагає. Від танцювальних ситуацій у мене взагалі паніка, а будь-який спорт робить мене із злої і сумної людини – злою, сумною і фізично виснаженою людиною.
Терапія… Припускаю, що тут все залежить від конкретного стану, а може і від конкретного терапевта. Колись мені терапія дуже відчутно допомогла пережити дуже тяжкий період. Але коли я згодом вирішив піти до іншого терапевта, щоби виправити конкретний недолік власного характеру, то ефект був якимсь невнятним. А ще я часом думаю, що матеріальне, все ж таки, первинне. Якщо людині відірвало руку і вона в шоковому стані, то їй все ж таки спершу треба пришити руку назад (чи хоча би зупинити кровотечу), а вже потім записати на консультацію психотерапевта. Якщо людина в депресії, бо, наприклад, вона не має нормальної роботи, хати, сім’ї, то певно варто спершу бодай частково вирішити бодай одну з цих об’єктивних/фізичних проблем перед тим, як лікувати депресію, бо інакше лікуватися можна вічно, а сталого ефекту не буде.