Ще з дитинства я дуже любила мультфільми, особливо японське аніме, у тому числі, звісно ж, улюбленця багатьох, режисера Хаяо Міядзакі. Ще від самого початку заснування студії “Ґіблі”, Міядзакі прагнув створювати фільми для всіх поколінь, які містять глибокі посили і у той же час є цікавими, ненав’язливими і чуттєвими. Деякі його типові теми є охорона довкілля, війна і мир, сім’я, взаємодія і напруга між світом людей і природою, процес дорослішання, також фемінізм. У своїх роботах він намагається не так нав’язати свої погляди, як показати детальну критику труднощів світу таких як матеріалізм і споживацтво, надмірне споживаня відеоігор і телебачення, швидка урбанізація.

Міядзакі в одному інтерв’ю сказав “У часи моїх бабці та діда, люди вірили у те, що боги існували всюди – у деревах, річках, комахах, криницях, всюди. Моє покоління вже не вірить у це, але мені подобається ідея, що ми повинні цінувати все, тому що духи можуть там існувати і ми повинні цінувати все тому, що є певне життя у всьому”. Це, по-суті, описує вірування шінто (сінтоїзм), що є схожим на слов’янські дохристиянські вірування в одухотвореність природи і поклоніння цим духам-богам. Ще покоління наших прабабусь, які виросли у Карпатських селах, вірили у те, що вся природа навколо є одухотвореною. Власне, це в суміші з християнством і описує Дара Корній у своєму оповіданні “Моє сонцесяйне Різдво” у збірці “Львів. Смаколики. Різдво.” – Криничник, Буря та ін.

Мультфільми Хаяо Міядзакі у ненав’язливій і красивій формі показують як у природі все пов’язано та чому так важливо охороняти довкілля. Вони, звісно, не замінять походів у гори чи хоча би прогулянки у парку, але у дощову погоду чи коли дитина хворіє – те, що треба для розширення уявлень про деякі глобальні проблеми. Проте, зауважте – не всі фільми Міядзакі підходять для дітей до 10 років – деякі зображують насильство. Не варто зарано показувати їм таке, інакше можуть втратити чутливість і сприймати як норму.

Якщо ви збираєтеся показувати якийсь із цих фільмів дітям, поговоріть з ними – задайте їм питання, зверніть їх увагу на тему екології, запитайте чи може у них виникли питання. Для початку задайте загальні питання наприклад: Що сподобалося найбільше, що найменше, що запам’яталося найбільше? Чи щось здивавуло чи є незрозумілим? Чи було страшно у якихось моментах? Як дитина почувається зараз після завершення фільму? Висловіть і свою думку також, але не нав’язуйте як єдину вірну.

“Мій сусід Тоторо” (3+)

Сестрички Сацукі (10 років) і Мей (4 роки) переїжджають з батьком жити у село, щоби бути ближче до мами, яка лежить у лікарні. Як тільки вони заходять у новий дім, дівчатка виявляють, що там живуть магічні створіння – духи пилу, або чорнушки, як їх переклали. Одного дня Мей на подвір’ї бачить два схожі на кроликів створіннячка і слідує за ними в ліс, де вона натрапляє на значно більшу їх версію – Тоторо. Зрештою, Сацукі теж знайомиться з Тоторо, коли дівчатка  з парасолькою очікують ввечері тата з роботи на автобусній зупинці. Коли Мей вирішила сама віднести мамі свіжий качан кукурудзи і губиться, Тоторо, який є “охоронцем лісу”, викликає для сестричок магічний котобус, що допомагає їм доставити цей качан.

У цьому фільмі хоч і не показані екологічні проблеми, тим не менше, дуже присутній екологічний посил, природа не страшна і навіть може нам допомогти, якщо до неї ставитися з повагою. Мене особливо вразила сцена, коли тато з дівчатками ідуть до стародавнього камфорового дерева знайомитися – як годиться в Японії, вони поклонилися і попросили прихильності. Як на мене, Міядзакі дуже гарно показав природу очима дитини – світ, сповнений певної магії, яка викликає трепет, інколи страх і допитливість.

Після такого фільму доречно таки піти з малечею на прогулянку, щоби пошукати Тоторо і його друзів та виявити пошану деревам.

https://www.youtube.com/watch?v=pU8BRWhj9_o

“Наусікаа з Долини Вітрів” (8+)

У майбутньому Землю вразила страшна екологічна катастрофа – колись квітучі цивілізації перетворилися на попіл. Поверхню планети вкрило гігантське Море Гнилі, що випускає в атмосферу отруйні спори своїх рослин. Мешканці маленької оази – Долини Вітрів – увесь час протистоять гігантським комахоподібним володарям Моря Гнилі та отруйним спорам. Вони намагаються не допустити поширення шкідливої рослинності.

Наусікаа живе у Долині – одному з небагатьох царств, де досі збереглося добро. Вона володіє незвичайним даром – вміє знаходити спільну мову із тваринами, деревами, а головне, зі створіннями, що населяють Море Гнилі. Безтурботне існування оази порушується, коли маленька країна стає пішаком у грі великих войовничих сусідів, що стинаються у боротьбі за залишки дорогоцінних природних ресурсів планети.  Таким чином, вони порушують крихкий природний баланс, що несе катастрофу. Море підступає ближче до Долини Вітрів, спори отруюють довкілля. Не зважаючи на це, Наусікаа шукає спосіб мирно співіснувати з навколишнім серидовищем, очистити землю та воду. Вона робить все можливе, щоби захистити зарослі від винищення сусідами і відновити природний баланс.

У цьому проявляється геніальність Міядзакі – те, як він показує священність матері природи і як погане ставлення людства до неї стає катастрофою для всіх. Можна навіть провести паралелі між завойовниками у фільмі та сучасними індустріальними спорудами та корпораціями, які експлуатують країни третього світу з багатим природними ресурсами. Тут також присутня одна з головних причин проблем сучасності – зажерливість людей, що призводить до багатьох бід.

Питання, які можна обговорити: Як Земля сама себе зцілює та відновлює? Чому знищення токсичного лісу агресивно – неправильний спосіб врятувати людство? Чи є правильний спосіб? Як ця тема у фільмі стосується теперішніх проблем?

“Рибка Поньо на кручі” (3+)

Історія дечим нагадує казку Андерсена про Русалку, але насправді, мотив взятий із японського фольклору. Рибка Поньо потайки втікає з дому і застрягає у банці. Її відносить на берег, де її звільняє Сооске – 5-тирічний  хлопчик, який живе зі своєю мамою Лізою у будиночку на кручі над морем. Облизавши пальчик хлопчика, щоби заживити поріз, рибка приймає ім’я Поньо від свого нового друга.

Але Сооске не знає, що у Поньо вже є ім’я і сім’я. ЇЇ батько – охоронець усього живого в океані – вже хвилюється і розшукує свою доньку Брунхільду. Коли ж її нарешті знаходять і ловлять, Поньо відмовляється від імені, яке їй дане при народженні і заявляє, що хоче бути людиною. Використовуючи силу, яку вона отримала з крові Сооске, вона відрощує руки та ноги і знову втікає на поверхню. Але ця магія спричиняє дисбаланс у природі – Місяць відходить від орбіти, що виликає шторм. Щоби Поньо могла жити як людина і відновити природний баланс, Сооске обіцяє, що буде любити її не залежно від того чи вона рибка, чи дівчинка, а Поньо позбувається магічних сил.

Зверніть увагу на те, скільки сміття в океані тут показано і тварини, як і Поньо, теж часто потрапляють у пастку.

Після перегляду, для закріплення, слід піти до найближчої водойми чи парку і хоч трохи прибрати там сміття з дитиною. Можна у той же час провести паралелі з мультиком і сказати таким чином ви допомагаєте тваринкам, які так само як Поньо страждають від цього.

“Принцеса Мононоке” (12+)

“Мононоке” – не ім’я, так японці називають духів, та інші створіння, які можуть перетворюватися, міняти форму.

Коли на село Еміші нападає жорстокий демон-кабан, молодий принц Ашітака ставить своє життя на карту і вбиває кабана, щоб захистити своє плем’я. Помираючи, з останнім подихом, звір проклинає руку принца, надаючи йому демонічні сили, які поступово відбирають його життя. Ашітака відправляється на захід, щоб вилікуватися і приїжджає в Татару, Залізне місто, де він виявляється втягнутим у жорстокий конфлікт. З одного боку Леді Ебоші з Татари, яка сприяє постійній вирубці лісів, а з іншого принцеса Сан та священні духи лісу, які розлючені на людей, що спричиняють руйнування. Коли сили природи і людства стикаються у відчайдушній боротьбі за виживання, Ашітака намагається знайти гармонію між ними і у той же час сам бореться з прихованим демоном усередині нього. “Принцеса Мононоке” чудово зображує зв’язок технології та природи, показуючи при цьому шлях до мирного співіснування, який можна досягти взаємним прийняттям.

Запитайте: Як фільм передає конфлікт між бажанням оберігати природу та вірою у те, що це нормально – використовувати і експлуатувати русурси планети для забезпечення людських потреб і бажань?

“Помпоко – війна Танукі” (11+)

Дивний і смішний мультфільм, який обертається навколо групи японських єнотів, або танукі, як їх називають у Японії. Тут теж присутня магія природи і сінтоїзм. За легендою, танукі можуть перетворюватися  на інших тварин чи людей. Тема охорони природи тут теж стоїть дуже гостро, так як домівці танукі загрожує небезпека від будівельної компанії. Вони відчайдушно, з усіх сил, на грані, намагаються відвоювати у людей свою територію і провчити цих будівельників. Для цього вони використовують свою здатність до перетворення, хоча це забирає у них дуже багато енергії. У цьому фільмі чудово показано несправедливість знищення природнього серидовища тварин, чи то з метою фінансової вигоди, чи з метою розширення володінь людей.

Запитайте: Хто правий – люди чи танукі, чи може і ті, і ті? Чи опиняються тварини в Україні, у вашому регіоні у такій же ситуації, тобто у небезпеці від людей? Якщо дитині стало сумно, то слід дозволити їй посумувати і сказати, що є люди, які допомагають тваринкам. Можна відвідати притулок для диких тварин, якщо є такий поблизу, чи щось інше зробити для тварин.

Переглянути ці аніме українською можна тут.

Я би з радістю розповіла про інші мультфільми та аніме на цю тему, але, на разі не бачила нічого, хоча знаю, що їх є багато. Почала дивитися один серіал, але українською, на разі, є тільки перші 4 серії, а англійською теж не знайшла. Але якщо вам мало – ось посилання на список аніме на тему екології. Як подивлюся ще щось зі списку, обов’язково про це напишу.

Написання цього посту зайняло мені значно більше часу, ніж я очікувала. Оскільки я недостатньо добре пам’ятала сюжет перелічених вище фільмів, то почала шукати хороші описи, а з ними і огляд теми охорони довкілля у роботах Хаяо Міядзакі. У процесі я дуже багато дізналася про його цінності і справді оцінила як він без моралізаторства та красиво їх передає у своїх роботах. Таким чином, я звернула увагу на моменти у цих фільмах, що раніше не помічала, побачила нові грані. Я в захваті від його геніальності і дуже хочу потрапити у музей студії Ґіблі!

П.С. На оcтанок, фільм, який я подивилася минулого року.

“Земля: Один Дивовижний День” (8+)

“Один Дивовижний День” – документальний фільм, що відстежує сонце від найвищих гір до найвіддаленіших островів, від екзотичних джунглів до міських джунглів. Дивовижні прориви в галузі кіномистецтва підносять глядачів близько та особисто роликами незабутніх персонажів: дитинча зебри, яке відчайдушно перетинає повноводну річку, пінгвіна, який, як справжній герой щоденно здійснює подорож, долаючи смерть, щоби прогодувати свою сім’ю, сім’ю кашалотів, яким подобається дрімати вертикально, і лінивець на полюванні на любов. Розказано з гумором, інтимністю та вражаючою кінематографічною величчю. “Земля…” ефектно показує як кожен день наповнений більше небаченою драмою і чудесами, ніж ви могли собі уявити – до цих пір.

Я дивилася зі своєю ученицею 8ий клас на одному диханні – ми справді хвилювалися за дитинча зебри, за пінгвіна і вболівали  за лінивця і сміялися з нього.

Тут офіційна сторінка фільму. Там же внизу є pdf документ із розмальовками, цікавими фактами і завданнями для дітей.

А тут можете подивитися фільм повністю. Він, на жаль, не перекладений на російську чи українську (принаймні я не бачила). На цьому ж сайті є ще десь дюжина документальних фільмів на тему довкілля і дуже багато на інші теми.

Якщо вам відомі фільми та мультфільми на цю тематику, яких тут нема, давайте знати. А також, діліться враженнями від перегляду.

Ще кілька років тому я написала пост про фільми на тему екології для старшої аудиторії. Загляньте 😉