Недавно я вийшла заміж за хлопця з Бразилії. Ми познайомилися в кінця травня 2017 року. Міка був одним з багатьох моїх іноземних гостей. Проте перший велосипедист. Він їхав із Сербії в Норвегію через Львів і замість однієї ночі залишився у мене на 3 ночі. (до речі, про свої веломандри Міка пише у своєму англомовному блозі notmadyet.com) Міка – перший гість, який повернувся до мене особисто. Закінчивши подорож, він у вересні повернувся, а 27.12.2017 ми розписалися. Разом ми жили буквально місяць-два до того, бо Міка мусив виїжджати з країни. Його це вкурвило і ми дійшли висновку, що одруження найдешевший і найпростіший спосіб нам бути разом і йому не виїжджати з країни.

Міка вже 10 років не живе у Бразилії, але майже щороку літає до бабці, яка його виховала, на день народження у середині березня. Цього року він запросив мене до Бразилії. Ми подумали, що це – непогана нагода побачити його власну країну, де він не особливо подорожував, але має багато родичів та друзів повсюди.

Отож, ми вирішили їхати до Лісабону автостопом за 2,5 тижні до відльоту. В одному місці залишалися максимум на 2 ночі. Цього аж ніяк не досить, щоби справді відчути місто, нормально відпочити перед доргою і поспілкуватися з хостами вдосталь. Було холодно і напряжно. Але ми це зробили! Понад 3000 км, 7 країн, 7 великих міст і 5 маленьких містечок за 20 днів…

13.03. Ось я в Бразилії. Вперше перетнула океан. Летіли 10 годин. Було легше, ніж я очікувала. Подивилася 2 фільми. Один з них про відому у 80-х бразильську співачку Еліс Реджіна (Хеджіна по-місцевому). Драматичний фільм і гарна музика.

Єдине, що дуже не сподобалося це – величезна кількість одноразового пластику. Одна людина за політ може легко використати 5 стаканчиків, а до того два набори столових приборів і одноразові тарілки на 2 страви. Це було найбільшим стресом для мене, але просила наливати напої у той же стаканчик. Наступного разу ми спробуємо працювати на круїзному лайнері, або ж напроситися в якийсь корабель – люди так роблять. Міка каже, що подорожі літаком це – найгірше, що ми можемо зробити для довкілля, маючи на увазі витрати палива і викиди в атмосферу. Складно не погодитися.

Моя мета, окрім знайомства з родиною Міки, є нажиратися фруктів. Особливо тут дешеві манго та ананаси. А ще у них є апельсини у зеленій шкірці. Я приставала до Міки “why are these oranges not orange? Why are they still called oranges?” Про країну дуже ще не можу сказати, бо ще не ходила ніде.

Проте, ми пішли у вегетеріанське бістро, т.зв. self-service, власники якого є в’єтнамці. Prato Feito або serv-serv (сехв-сехв) це – кафешка самообслуговування. В залі стоїть великий стіл з купою наїдків, на вході береш тарілку і накладаєш туди їжі скільки думаєш у тебе влізе (тут обережно, бо очі можуть з’їсти більше, ніж шлунок помістити), потім платиш за вагу тарілки.

У тому ж сехв-сехв побачила групку хлопців одягнених як дівчата – з намальованими нігтями, в облягаючих коротких шортиках, топіках і спідницях, дехто з неголеним лицем. Міка каже, що це нормально у деяких містах типу Кампінас, яке є університетським містом. Не думайте, що їх осуджую. Зовсім ні. Для мене бачити цих хлопців те ж саме, що бачити вперше океан чи вперше зірвати апельсину з дерева – це щось нове і захоплююче. Може якось таки наважуся підійти до таких хлопців, поговорити про що, як і чому.

На рахунок клімату, зараз тут закінчується сезон дощів. Дощ падає переважно ввечері, а протягом дня дує вітер і хмарно. Температура +28 – +31. Коли тільки вийшла з літака, зразу відчула себе як у сауні. На щастя, у сестри Міки, до якої ми прибули у Кампінасі, є басейн.

Ось такі мої перші враження про Бразилію. Далі буде. Також буде ще кілька постів про дорогу до Лісабону. Як ми спали в церкві, про фемінізм чи його відсутність у швейцарії, про апельсини та океан, про собачку Луну і її господаря дідка, який у свої 65+ подорожує та інші цікаві моменти.

До зустрічі! Дякую, що читаєте 😉

*цитата з радянського фільму “Здравствуйте, я ваша тётя!”
“Я тётушка Чарли из Бразилии, где в лесах живет много-много диких обезьян.”
Щоправда, “в лесах” я ще не була і “обезьян” не бачила. 🙂