Доторкнутись до болю,
Пірнути в пітьму,
Пірнути глибоко до самого дна.
Кінчиками пальців, долонею,
Усім тілом своїм
Торкнутися дна.
Відкрити очі свої,
Подивитись на пітьму,
Подивитись на страх,
Відчути його
Кожною клітинокою тіла свого.
Відчути цей біль,
Впустити його,
Прийняти його.
Вода все прийме,
Мою пам’ять верне,
Мій біль забере.
До самого-самого дна,
Прямо в пітьму
Я сміливо пірну.
Волю в кулак усю я зберу,
Подивлюся на монстра
Прямо у вічі йому.
Я сили знайду,
Монстра прийму
Єдиною з ним стану.
Я сили знайду,
Назад на світло піду.
Я глибоко вдихну,
До берега я допливу
І сонце я обійму.
Я жити почну,
І дихати буду,
Я сміятися буду,
І плакати буду,
Я сльози знайду.
І злитися буду,
І кричати я буду,
Я голос мій віднайду,
У монстра його заберу.
Я сили верну,
І жити я буду.
Я дихати буду,
Я все переживу.
Я сили у собі знайду
Я підведуся і далі піду
Крила розправлю
І в небо високо я полечу.
Я ЖИТИ ПОЧНУ!
Усім, хто бореться присвячується.
Дуже хочу, щоби цей вірш став піснею і мав ілюстрацію, тому якщо хтось із моїх читачів чи їх знайомих може мені допомогти у цьому, будь ласка, дайте знати у коментарях.
Дуже сильні слова!
Waiting for your English translation 😉
Стати єдиною з монстром?
це складно пояснити…
Монстр, на справді, не є зовнішнім ворогом. Так само і пітьма. Це все всередині, це все – внутрішня боротьба, боротьба з собою. І єдиний спосіб виграти у цій боротьбі це – здатися і прийняти, перестати опиратися, перестати боротися. І ці “монстри” є у всіх, всі їх по-різному називають. Хтось їх намагається ігнорувати, хтось справді боротися (ігнор, думаю, є одним з методів), а хтось прийняти як частину себе і може навіть зрозуміти, що вона не погана, а просто є. У кожного свій шлях
Пітьми немає, не існує. Це просто відсутність світла. Так і з монстрами.
Ок, це Ваше бачення. Хоча, можливо, Ви би його поміняли, або ж принаймні краще зрозуміли моє бачення, якби точно знали про що цей вірш. Але на разі я не хочу про це розповідати. Може хіба при особистій зустрічі
Не можу стриматись – хочу висловити свою думку. Настуня, тобі пора вже вчитись просто жити й сприймати своє життя позитивно. Всі монстри сидять всередині, а не літають десь поручь і з ними не потрібно боротись – просто ігнор. Направ свою енергию не на знижщення, а на розвіток. Якщо не знаєш де черпати енергию – моя порада – частіше давись у небо, а не під ноги ( це допомагає не залежно від погоди і часу ). Наступного разу десь виберемось з тобою туда, де нікого немає і релакснемо ))))))
Ок, дякую за пораду, прийму до уваги. І з радістю виберусь туди, де нікого нема 🙂