У нашомі світі, я вважаю, не буває випадковостей. В якийсь момент хтось живий потребує твоєї допомоги і тоді, доля чи випадковість приводить тебе саме туди куди потрібно, лишається просто не бути байдужим. Я збагнула скільки всього може зробити людина, якщо відчуває потребу і натхнення. Недавно я поїхала в Одесу відпочивати, і саме там я і ще декілька чудових людей рятували котика. Саме про це маленьке щастя я і хочу розповісти. Для того, щоб знайти йому люблячих господарів і дім, в якому він нарешті відчуватиме себе в безпеці.

В Одесі я жила у наметовому містечку на пляжі, засинаючи під шум хвиль і дивлячись на зоряне небо чи місячну доріжку на воді. І от одного вечора ми вже вмостилися спати і чуємо жалібне нявчання. Брат встає і приносить мокрющого наляканого котика, у якого явно щось не те із лапкою. Біднятко забилось у найдальший куток печерки, біля якої ми спали. Він був настільки безсилий і наляканий, що відвернутись від нього було просто неможливо.

 

Це маленьке створіннячко, не дивлячись на те, що у нього була розтрощена лапку, постійно муркотіло і ластилось. От ми і вирішили назвати його Мурчик. Пізніше, коли котик вже був у лікарні, промайнула фраза, що морячок-одесит, тому ім’я було змінено на Морчик — муркотливий морячок.

Виявилося, що це мале чудо бігало по наметах, щоб сховатися від дощу. Мешанці наметового містечка підгодовували його, коли той забирався у їх намети, але брати на себе відповідальність за маленьке життя поки ніхто не наважувався.

За кавуновим сніданком у мене виникла думка позбирати гроші на лікування нашого підопічного. Пізніше я познайомилася з людьми, до яких поранений котик теж забирався в намет. Він і їх на стільки зворушив своєю ніжністю, що вони запропонували зібрати йому гроші на лікування. Я подумала “Якщо вже інші люди подають цю ідею, то може вона не така й погана і її варто таки втілити?”. Ми зробили табличку та коробочку з вирізаною щілиною для грошей і поставили це все на лавочці біля кухні наметового містечка.

Цим я і займалася половину часу в Одесі. А папірець додали згодом

І тут понеслося… Я не очікувала такого резонансу! Люди підходять, питають за котика, кидаються гроші, пропонують допомогу, подають ідеї як зібрати гроші… Нові друзі, які щиро полюбили Морчика, відвезли його у ветклініку, заплатили за прийом лікарів і за ліки. Виявилося, що таки потрібна операція, варітістю близько 1000 грн. У мене з’явилася команда небайдужих, серед них були навіть діти. Що ми тільки не придумували, щоб назбирати грошенят. Діти домовилися з адміністрацією наметового містечка, що поприбирають за гроші для котика. Робота виявилася досить важкою, але таким чином вони зібрали близько 200 грн. Я та мами дітей Джона і Соні, пані Світлана і Наташа, провели майтстер-класи складання оріґамі і ліпки з глини, зібравши ще 200 грн. Інші мешканці містечка почали давати по 50 грн., навіть чужі люди кидали.

Зрештою, за 3 дні ми зібрали Морчику 1300 грн. – більше, ніж планували! Сподівалися, що може перелом несерйозний і хірургічне втручання не знадобиться. Але, коли ми таки привезли Містера Усатика (як його назвали діти) в лікарню знову, то рентген, показав, що у нашого потерпілого кісточки не просто розтрощені, а ще й один уламок впирається в ребра так, що якщо не зробити операцію Морчик загине. Більше того, у котика була внутрішня кровотеча, хоч і не сильна. Операція таки коштувала 1500 грн, але з нас взяли те, що ми мали. Вона була доволі складною і тривалою, але малий її мужньо переніс.

Морчик після операції, ще під наркозом

Проте, це ще не хепі-енд. Виявилося, що операція, то тільки 40% лікування. Дуже важливо, в період реабілітації знерухомити лапку котика а ще, щоб за ним доглядали і давали ліки вчасно. Йому поставили спицю, яку треба витягнути через місяць. А це – знову операція – вартістю 700 грн…

Ми почали збирати гроші малому на реабілітацію.

ми вирішили таки написати її російською, бо були іноземці, які не знали української.

Хороші люди з Києва, які відпочивали у санаторії поруч (п. Настя і її чоловік), кинули на лікування Морчика аж 200 грн. А на ранок після операції вирішили, забрати його до Києва на лікування.

Зараз Морчик у Києві у вет-лікарні “Фенікс” на вул. Ірпінській,  ст. м “Академмістечко”. Сидить у клітці доволі тісній, бо йому не можна рухатися. Він сумує там сам, хоч і терпить все мовчки. На днях зявилася нова проблема, організм Морчика н е приймає спицю вставлену, щоб закріпити лапку. З*явилось багато нових витрат.

І ось кілька небайдужих до цього шматочка щастя людей, просить вас теж бути небайдужими. За кілька днів він подарував нам стільки любові і муркотіння, що нам навіть здавалося, що це найніжніше створіннячко на нашій планеті. Морчик вміє любити і заслужив, щоб ви не пройшли повз. Ми шукаємо тих, хто забере котика до себе після реабілітації. Це ніжне створіння принесе у ваш дім стільки щастя, що ви й уявити не можете.

Якщо ж ви можете допомогти оплатити ветеринарні послуги, то вдячності не буде меж. Навіть маленька сума пригодиться, адже витрат багато і хочеться, щоб лікарі зробили максимум. Ось номер картки п. Насті, ангела-охоронця обездолених котиків – Приват-банк 5168 7556 0246 5987 Снісаренко-Єржиковська Анастасія Олегівна.

Кожен ваш крок назустріч робить маленького казкового котика здоровішим, а нас щасливішими. Ми з Морчиком бажаємо вам усім безмежного добра, любові і ніжності.

Після Одеси я поїхала в Київ. У перший мій візит малий почав мурчати, коли я його погладила

На другий день мурчалка включилася як тільки я підійшла до клітки.

П.С. Хочу покаятися – я його полюбила чи не більше за свою кохану кицю Єву. Я просто не змогла встояти проти такої ніжності і довіри..