– Чого ти п’єш?
– Щоб забути
– Забути що?
– Що мені соромно
– А чого тобі соромно?
– Бо я п’ю

Пам’ятаєте алкоголіка на одній з планет, яку відвідав Маленький Принц? Виявляється, що вони справді так думають. Я, звісно, здогадувалася, що Екзюпері не з пальця висмоктав персонажів, але раніше не чула їх історії. І де ж як не в подорожі, коли розум відкритий, можна познайомитися і реально поспілкуватися з такими людьми, почути їх історії? Це трапилося у велотурі 2019 року. Кому цікаво, ось перший пост з серії.

Саня – ігроман, якого з дому вигнала дружина, намагається заробити на життя перепродуючи пір’я та горіхи по Бессарабії. Я познайомилася з ним на кухні готелю гуртожиткового типу у м. Новодністровськ Чернівецької області. Ми з Мікою зупинилися там на кілька ночей, щоби перепочити і зібратися докупи. Саня скаржився, що йому погано, бо вчора з друганом напилися і цієї ночі він ще не спав, а на годиннику майже полудень. “Чого ж п’єте, якщо так погано?” – “Та, вот, вчора знову проіграв. Жінка з дому вигнала, я задолжав двацать пять тисяч.” – “Ну, може для початку варто перестати грати?” – “А як? Я не можу, мене тяне туда. Я питався з іншими такими як я, але ми всьо равно просто ідем іграти.” – “Ну, мусять бути якісь анонімні гравці, залежні від ігор, щось таке”. Знайшла йому сайт реабілітаційного центру в Одесі, дала номер, він набрав. Але спершу поговорив з синочком, сказав, що тато його любить. Це мило дуже. Сподіваюся хоч йому допоможу. Мені хочеться набагато більше зробити для цього чоловіка, я чула і бачила, що можна і не з такого викарабкатися.

Тут я, ніби, допомогла людині, хоч і відчувала відразу. Але того ж дня трохи пізніше я відштовхнула з агресією іншу людину.

Нам стало цікаво дізнатися трохи історії міста Новодністровськ. Воно явно було спланованим, бо має рівну кадратну форму. Поруч є Дністровська ГЕС, то, мабуть, місто створили для працівників. Ми вирішили запитати у жінок на базарчику. Біля них стояв чоловік у нетверезому стані і рвався розповісти нам історію міста. Але я і жіночки налаштувалися вороже проти нього і намагалися його прогнати, а він все не хотів іти. Я вже стисла кулаки і готова була на весь голос кричати на нього, штовхати його, що завгодно, аби він забрався з перед моїх очей чим швидше. А жіночки навіть грозилися поліцію викликати, бо він не давав нам спілкуватися. П’яні люди, особливо алкоголіки, зазвичай виклакають у мене таку реакцію – мені противно на них дивитися, вони мене дуже злять. Проте Міка по-іншому дивиться на алкоголізм – він бачить за п’яною мордою людину, яка хвора і потребує допомоги. “Навіщо ти до нього так? Він же був мирно налаштований, доки ти не почала його відштовхувати. Від того, що ти так відштовхуєш його він не стане пити менше. Він не прийде додому і подумає “Я противний людям. Треба кидати пити.” Ні, навпаки – він прийде і зап’є своє горе.” А й справді, алкоголізм це – хвороба. Така ж як і наркозалежність, і ігроманія. Мабуть ці люди першим ділом потребують співчуття.

Не знаю як вам, а мені надзвичайно важко переступити через свої почуття огиди і злості, щоби побачити людину. Але Міка власним прикладом показує як треба ставитися до них. Він вважає, що можна і навіть треба відстоювати свої межі без злості – наприклад попросити відійти трохи при розмові, бо не подобається запах, чітко сказати, що мені неприємні його конкретні дії, не переходити на особистість. Після цієї розмови мені хотілося під землю провалитися від сорому – мені дуже шкода стало цього чоловіка і що я так з ним повелася. Вже навіть не хотілося повертатися до тих жінок, хоч вони і попросили підійти пізніше, коли той мужик піде геть. Зрештою, ми повернулися до них, але мало чого дізналися – розмова скотилася з історії на політику.

Тепер, три роки потому, і за 4+ роки психотерапії я розумію чому п’яні люди викликають у мене таку сильну реакцію. З цим усвідомленням я можу зупинити себе перш, ніж реагувати на емоціях. Я можу переконати себе, що зараз я в безпеці, принаймні, коли це білий день і поруч є інші люди. А якщо ж справді є загроза, то можу раціонально оцінити ситуацію і діяти відповідно. І так, більше співчуття до людей загалом появилося. Тому теж можу згадати що Міка говорив, історії знайомих, які пройшли через залежність. Можу принаймні спробувати побачити людину за п’яною мордою.

Підпишись на розсилку, щоби отримувати сповіщення про нові пости

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *