“Найдальший берег” (Останній берег)
Спутитися у найтемнішу пітьму, пройти гори скорботи і стати королем. Втратити безтурботне дитинство, вийти з батьківського дому, пізнати світ з його жорстокістю, оплакати втрату і прийняти дорослість. Усвідомити, що влада це – велика відповідальність. Ґед стає Арену провідником і каталізатором на шляху дорослішання, підштовхує здійснити пророцтво. Тут Ґед вже сам є мудрецем, який засвоїв уроки життя, навчився мовчати “Я краще притримаю балачки доки не знаю про що говорю”
Наскрізьною темою цієї книги є безсмертя. Ми по-справжньому живемо тільки тому, що знаємо що зрештою помремо. “Смерть — це та ціна, яку ми платимо за наше життя. І за Життя взагалі.” Безсмертні не є живими. Шукаючи безсмертя люди забувають про життя тут і зараз, живуть миттєвими насолодами від дурману та закидають роботу. “Магія втрачає силу, пісні зубуваються, люди і звірі хворіють чи божеволіють. Дракони втрачають силу мовлення і атакують одне одних.”
Мені здається, що раніше, коли люди жили тісніше і у більших сім’ях, до смерті відносилися простіше. Люди у селах постійно народжувалися і помирали. Цей процес бачили з дитинства, це не було великою трагедією зазвичай. Були ритуали поховання, горювання і поминання, які допомагали пережити цей процес. Власне проЖИТИ – не пройти і забути чи застрягнути, а могти відпустити.
Недавно обговорювала цю тему. Люди звернули уваги, що дітей часто не беруть на похорон чи цвинтар, щоби не травмувати. Але ж навпаки – травмує нерозуміння що відбувається і відсутність підтримки у ті складні незрозумілі моменти. Тому треба показувати і розказувати дітям змалку що таке смерть, щоб вони розуміли що таке життя. Як показує Урусула, вони тісно пов’язані, нема одного без іншого. Навіть ті, хто пережили спробу самогубства чи раптово втратили близьких часто розповідають, що почали краще розуміти життя, більше цінувати його.
Натрапила на цікавий канальчик “Жизненно о смерти” (Канал доулы смерти Саши Уикенден. О том, что можно умирать и горевать иначе. И немного о жизни). Там же навіть є Пам’ятка про втрату і горювання
Я запостила спершу відгук про третю книгу, тому що друга і четверта більш пов’язані між собою.
One thought on “Урсула Ле Ґуїн “Оповіді Земномор’я”. Книга 3”