Як дехто з вас знає, я вже 4,5 роки живу у землі Sachsen Anhalt, що на сході Німеччини. Там де колись був совок, точніше, його вітрина, бо жили вони ще дуже навіть добре. У нас на початку вересня відбулися вибори. Атмосфера перед виборами була дуже напруженою – у праворадикальної партії AfD (Alternative fuer Deutschland – альтернатива для Німеччини) були дуже великі шанси, за попередніми опитуваннями. Мені за відчуттями нагадувало лютий 2022р. – очікування катастрофи. Пройшли вибори і люди, м’яко кажучи, в шокови – 43%, бляха-муха. Неонацики радіють, всі інші намагаються зрозуміти що їм робити. Напруга не спала (як і після початку повномасштабної війни), з’явилася солідарність, принаймні у моєму місті Галле було багато ініціатив. У той же час, у суспільстві стався розкол – ми вже не можемо так само дивитися на своїх сусідів і бюрократів, на колег – а раптом вони голосували за неонациків і хочуть всіх мігрантв, у т.ч. мене, вигнати? Моя колежанка, теж українська активістка у моєму місті, вже не раз сралася з русскімі, бо ті підіймають тепер голову дуже. Інша колежанка з Курдистану розповідала, що у її під’їзді наліпили декому на поштові скриньки флаєрки АфД з уривками з програми про мігрантів – такий непрозорий натяк забиратися звідси. Її це дуже розтривожило. От реально, на людей дивимося зараз зовсім по-іншому, намагаємося прочитати обличчя пасажирів у трамваї “ти голосував за них?”. Іноді наліпка на телефоні таки каже більше, ніж обличчя.
Як вони перемогли? Соцмережі, образ “своїх хлопців”, людей з народу; обіцянка стабільності у дуже нестабільні і тривожні часи; проста мова (на відміну від лівих); надто прості відповіді на складні питання, зокрема війни і миру; грали роль жертви, що з ними ніхто не хоче “дружити” (бо існувала неписана заборона на будь яку співпрацю з ними – die Braendmauer). А ще вони називали себе молодою партією і протиставляли “старим” партіям, які тільки те і роблять, що збагачують свої кишені. Дуже багато молоді голосувало завдяки тіктоку і дуже багато селян, бо до них приїжджали особисто за руку здоровкатися, чого не робили інші партії. Також дуже багато тих, хто минулі рази не ходили на вибори, цього разу віддали голос неонацикам. Якось так от і вийшло. А ще пацик, який балотувався у нашому місті з освіти має Ausbildung (типу наших “ПТУ”) без уточнення чи закінчена – “людина з народу”, шо називається. І моя улюблена цяцянка – забрати соцвиплати у мігрантів і розділити їх між німцями (як вони збираються визначати хто німці, а хто ні?). Невже хтось у це повірили?
Тут є цікавий парадокс, який складно пояснити – очільниця партії, яка є гомофобною і антимігрантською сама одружена з мігранткою з Південно-Східної Азії і живуть вони не у Німеччині. Чому вона є очільницею такої партії? Це мабуть увійде в енциклопедію топ-100 загадок століття (ой, стоп. енциклопедії вже ніхто не читає). Ех, не ті вже праві пішли, геть загниваюча гейропа – зітхають українські гомофоби.
От ось ця Алісі Вайдель розповідала які руссскіє німці (русіш-дойч) молодці, як їм вдалося завдяки їх старанням тут собі нове життя облаштувати і вони стали важливим містком з рашкою. А зараз вони дуже бідолашні, бо їм скорочують пенсії і ще там щось про їх пиздостраждання. АфД, звісно, єдині хто визнає їх цінність і бачить цю несправедливість по відношенню до них (тобто той же наратив – виборці жертви, а партія їх рятує). І пофіг, що вони – не єдині тут все з нуля почали, деякі люди буквально голі-босі і ледь живі приїжджають в ЄС. А русіш дойч, насправді, є ніфіга не русскімі, а зазвичай євреями чи етнічними німцями, чи їх нащадками, яких Сталін випер в Казахстан чи Сибір з Криму та інших регіонів. Ну, але ми ж пам’ятаємо, що срср=росія=любоу. Туточки відосик на 2 хв, де вона це все розповідає німецькою.
Крім того, до парламенту пройшли БЮТ BSW (Buendniss Sahra Wagenknecht Блок Сари Ваґенкнехт). Теж цікава партійка. Теж “молода” і теж сидить на російських фублях. Сара Ваґенкнехт (її ще “лагідно” називають Putinsknecht, “knecht” з нім. – “слуга”, тобто “путінська слуга”) відкололася кілька років тому від die Linke, тобто лівих. І пані понесло… Сарочка явно косплеїть нашу королеву бензоколонки Юлю Тимошенко. Тут так і проситься гра “знайди відмінності”:
1 – туго зав’язане волосся (правда, Юльчину косу Сара не наважилася косплеїти)
2 – партія імені себе
3 – любить російський газ. Власне, вони грали на тому, що треба відкрутити Північний Потік і тоді по трубі з дешевим газом потечуть фублі і русскій мір, і взагалі – мір ва всьом мірє. Трубу ще не відкрутили, але русскій мір вже тече, аж Сарочка сама тече з ним. Тут вони вже не себе жертвами робили, а виборців.
4 – Обох люблять бабуськи. Сара і ко. зробили з них жертв, бо їм пенсії скорочують, а поганим лінивим мігрантам ідуть всі гроші, а ще Зеленський і ко. забирають у них гроші. І на останок бідолашні бабуськи не можуть гордитися тим, що вони східнячки, бо цензура повсюди.
На всіх згенерованих чатом жпт плакатах пише “небезпечно чесні”. Як бачите – дизайнери не пожаліли ні сил, ні часу, а партія не пожаліла фублів. У процесі письма усвідомила, що це – чи не єдині плакати, які є такими графічними, де необов’язково читати, щоби зрозуміти про що мова. Нагадує ранній совок, коли їм треба було неграмотних селян навернути на путь істинний.
Трохи поясню як насправді все тут.
По-перше, політики та інші безбожно багаті люди люблять середньому класу тикати носом у тих, хто ще нижче на соціальному щаблі знаходиться. Нещодавно от дізналася, що середній клас тут платить 40+% податку від свого доходу, тоді як вищий клас менше 30%. Тобто, сама система сприяє тим, хто вже багаті. (Справедливості заради, є рух “tax the rich” – “оподаткуйте багатих”, учасники якого, є також і самі багатії. Я зустрічала одну таку дуже класну жінку)
А ми мігранти не можемо зрозуміти – чи то ми забираємо їх робочі місця, чи то ми дармоїди, які сидять на соціалці. Хто зна? Ще одна загадка століття…
Щодо свободи слова – тут дуже, аж надто толерантно – їх всіх запрошували на тєлік і про них всіх писали у газетах. Але Афд теж на цьому грають.
Це коротко про те, що трапилося і як воно так трапилося. Звісно, що підґрунтя готувалося задовго до виборів. Наприклад, понеділкові акції за мир, які мали зміст у часи холодної війни, з 2013-14 року поступово почали притягувати любителів шапочок з фольги і русского міра. Це – переважно виборці АдН. Апогей шапочок з фольги був у часи пандемії, а русскій мір почав з ними марширувати, відповідно, з 2022 р. Як же вони раділи після виборів!
А Сарочка приїздила до нас з презентацією своєї книги ще восени у 2023 році. То була моя перша акція організована спільно з місцевими українками – ми зібралися біля входу у будівлю, де вона виступала. Саму Сару не бачили, на жаль, але бачили кількох бабусьок з анти-мітингу з прапорами голубів миру і кількох, які прийшли подивитися на свою кумирку.
Звісно, серед них є і цілком розумні люди з академічною освітою, які, проте, свято вірять і доказують українцям, що Яник був маладцом, бо шарив, що за путіним слава і сила, що він мужик. А майданівці просто тупі вівці. От вони і ведуть цих любителів фольги і русского міра. Мені один такий трапився одного разу. Цікавий досвід був, мушу визнати.
Таким чином, на початку жовтня відбулося голосування за президента землі і так вийшло, що бют бсв, хоч і клялися-божилися, що не підуть з нациками в коаліцію, “фу-фу-фу”, але всі 5, хто пройшли, чемненько віддали голоси за АфД. Ще 4 анонімні голоси за Афд і 4 утрималося. Оскільки голосування було таємним, то почалося тикання пальцями. Реально нагадує мафію. Зелені точно “шериф”, вони – лапочки. Підозра падає на партію Мерца CDU (християнські демократи). Вони кажуть, що це наклеп, хоча з їх сторони ще до виборів лунали голоси, що може нехай горить та стіна (Braendmauer) до бісової матері і може АфД не такі вже й погані? Мій варіант, що хтось із лівих чи SPD (партія Шольца – соціал-демократи, ліво-центристи, доволі проукраїнські, але, як і Шольц – не достатньо рішучі) сидить теж на фублях і отримали завдання організувати гру в мафію, щоби не відбулася коаліція демократичних партій, ну і загалом, щоби всіх пересрати. Новий уряд сформується остаточно і все вляжеться до кінця року, тоді з січня почнеться веселуха.
Але нацики в Україні. Принаймні мені так казали деякі ліві у 2024 р., як причину не підтримувати Україну. А коли я сказала “але ж у вас в уряді нацики!”, то відповідь була “ета другоє” тільки німецькою.
Тривожненько. Вони вже пообіцяли закручувати мігрантам гайки, як я і здогадувалася. Кажуть, що будуть гальмувати наші справи. Виганяти, якщо і будуть, то чоловіків у першу чергу. Але українці все ж люди 2го, не 3го сорту, тому нас не зразу будуть виганяти і будуть поки що ввічливо усміхатися і просити підійти пізніше.
Така хуйня, малята.
Що у мене – вам, мабуть, цікаво?
Закінчився волонтерський рік на радіо. Трохи сумно з цього приводу. Але я знаю, що двері завжди відкриті і вони будуть раді, якщо я захочу зробити передачу. Спробую зліпити пост-підбірку зі своїми передачами (вони як подкасти – довгі) і заразом розповім детальніше як це було. Це було офіційне волонтерство, за яке мені платили кишенькові + соцвиплати і це рахувалося як робота на повну ставку. Тому зараз, щоби продовжити отримувати виплати від Джобцентру я маю бюрократичну маханину.
Тим часом шукаю (про)українських спікерів і гроші їм на велику хакерську конфу, яка відбудеться в грудні (не я організовую, але там будь хто може податися).
Ще проходжу курс письменницької майстерності від Літосвіти, з надією нарешті написати антиутопію. Це вже мій третій замах у тому напрямку. Хоча, може варто було почати з простішого – просто про подорожі написати книгу? Але ж я обожнюю ускладнювати собі життя! 🙂
05.11 у нашому місті буде мігрантський страйк і я трохи помагаю з організацією. Знайома, яка теж помагає, коли ми зустрілися групою, питає мене чим я займаюся, каже “таке враження, що ти всюди по-трохи”. Враження дуже вірне – я справді намагаюся всюди по-трохи бути, десь трохи більше, десь трохи менше. Намагаюся ходити на всі заходи в місті, щоби себе показати і на людей подивитися. Я не дуже веду соцмережі, тому роблю ставку на особисте спілкування. А на страйку планую виголосити промову, то опублікую тут текст і, якщо пощастить, то навіть відосик якийсь буде.
Всі питають “що далі?” Далі дуже сподіваюся, що мені оплатять курс С1 і після того я піду досліджувати російську пропаганду на магістратурі. Ну, і планую продовжувати у такому ж дусі – всюди по-трохи бути 🙂
А на останок – весела пісенька “Фашизм повернувся”. Дуже гарна сатира, саме те, що треба у тривожні часи. Тут текст пісні з поясненнями відсилок, раджу глянути.
(під відео ще кілька рядків, гляньте)
І мої соцмережі, у яких я час до часу щось публікую:
Мастодон – типу альтернатива Х-твітеру
Моє улюблене “село блакитне” (як називають Bluesky його українські користувачі). Це чисто як твітер тільки без Маска і алгоритмів.
Тг канал “Політикування“
Більш особистий канал “Нариси з Життя“
Психологічна тематика (переважно репости) “Життя у своїй голові”
Розповідайте щось теж про себе у коментарях, чи про пост щось кажіть. Наприклад, скажіть скільки загадок століття ви нарахували тутай.
P.S. Не всі геї емпатійні чоловіки, чудові друзі жінок. Деякі з них – мудаки з нафіг відбитою емпатією. Яскравий приклад – мер Галле, який багатьох бісить. Але то – інша крінжова історійка для соцмереж.
