Вступне слово

Ми зібралися сьогодні знову з приводу двох дуже трагічних подій. 04 квітня рашисти знову вчинили акт геноциду – поцілили у дитячий майданчик у Кривому Розі ракетою з касетним зарядом. А ввечері того ж дня атакували місто дронами. Загинули 20 людей, з них 9 дітей, понад 70 людей постраждали.

Також сьогодні 08.04 третя річниця удару російською ракетою по вокзалу у Краматорську. Рівно 3 роки тому 4000 людей зібралися на залізничному вокзалі у Краматорську чекаючи евакуацію з Донецької обл. Рашисти поцілили ракетою з написом «за дєтєй» з касетними боєприпасами у вокзал і забрали життя 61 людини, у т.ч. сімох дітей.

Пам’ятати такі злочини — наш обов’язок. Бо забуте зло повторюється. Власне тому ми і зібралися тут сьогодні.

Промова

В Україні росіяни далі продовжують чинити геноцид щодня, щохвилини. росія цілиться у наших дітей. росія вбиває і викрадає наших дітей, стирає їх ідентичність і перетворює їх на яничар. росія – держава терорист, криїна гниль, яка розуміє тільки грубу силу.

Загалом з 2022р. росіяни вбили 616 дітей, поранили 1863 і насильно вивезли на росію 19546 дітей! І це тільки офіційна статистика. Справжні числа є більшими.

А ж знають падлюки, де болить найбільше, знають, що їм за це нічого не буде — можновладці знову висловлять глибоке занепокоєння, а люди на вулицях будуть далі насолоджуватися весною, морозивом, квіточками… іноді скаржитися на високі ціни та мігрантів, які забирають у них роботу, яку крім ніхто більше не хоче робити

І знаєте, що мене найбільше зачіпає? Я починаю усвідомлювати, що мене ці три роки ґазлайтили переважно німці. Мої почуття і мою реальність заперечували. Мені, як і багато кому з нас прямо або не дуже казали «ну не можна бути такою злою. Не можна всіх так ненавидіти, це дискримінація, це расизм. Ви якісь неправильні жертви. Ви маєте тихенько собі плакати в куточку, тоді ми вас будемо жаліти» Але ні! Досить! Я, ми, маємо повне право на злість. Бо це жахлива несправедливість і вона жахливо злить! Вона жахливо болить!

У мене око сіпається щоразу, як я чую «війна путіна». Так ніби путін особисто вбиває наших дітей, ґвалтує наших жінок і катує наших чоловіків. Так ніби він особисто віддає всі накази. Так ніби до нього росія не нападала на інші держави, не чинила геноциди. Ні, це чинять росіяни, які вбивають наших дітей, руйнують наші домівки, а потім привозять своїй дитині як трофей велосипед вбитої української дитини. Так, я ненавиджу їх за це. Я ніколи їм цього не зможу пробачити, я проклинаю їх на чому світ стоїть. Так, я незручна жертва, але я жива людина, якій дуже болить. І я маю право на злість, бо у мене вдома відбується геноцид. Так, це геноцид, бо вони заперечують наше право на існування, вони кажуть, що саме слово «український/-а» повинно втратити будь яке значення. Так, це війна путіна, так само як і 2 св.в. була війною гітлера.

На акції у Ляйпціґу одна українка сказала, що ми повинні говорити про те, що відбувається у нас вдома, ми повинні бути незручними, порущувати їх межі навіть, порущувати їх спокій. І я з нею цілком погоджуюся! Глибоким занепокоїнням ракети і танки не зупинити.

Я знаю, що дехто може образитися на мене за це і перестати підтримувати Україну. Але у мене тоді питання — кому ви краще робите? Невже ви не розумієте, що українці та українки зараз своєю кров’ю зараз бережуть ваш спокій? Невже ви не розумієте, що росія не планує зупинятися в Україні? Вони свої плани не приховують, а чітко і голосно про це мало не щодня заявляють – «від океану до океану». Вони не хочуть жити краще, чи як інші — вони хочуть, щоби інші жили гірше, ніж вони. Росія це країна гниль, яка приносить тільки страждання і руйнування.

Ми маємо зупинити цей процес гниття, зупинити росію, поки весь європейський організм не є зараженим цією гниллю. Російська імперія має впасти. Тому ми повинні і далі вимагати більше зброї та строгіших санкцій, зокрема на рашистське паливо.

Слава Україні!

Останній абзац я дописала тепер, перед публікацією. Якось не помітила відсутність заключного абзацу. Мабуть, бо робила все поспіхом – 3 дні на організацію + написання промови + переклад.