Я нарешті повертаюся до світу Зеномор’я , щоби завершити цю оповідь! У цей нелегкий час мені як ніколи хочеться зануритися у чужі історії, які зовсім не пов’язані із жахами війни. Краще у такі де нема глибокої драми. Хочеться чогось доброго, розміреного, щоби можна було зануритися в історію і видихнути з полегшенням хоч на якийсь час. Тому я вирішила нарешті повернутися сюди. На свій улюблений сайтик, щоб ми разом занурилися в історію і трохи відволіктися. Світ не розвалиться без нас, а якщо і розвалиться, то не з нашої вини.
Ще подивившись кілька років тому фільм студії Ґіблі за мотивами циклу “Оповіді Земномор’я”, мені дуже близькою стала ідея істинниго імені. У світі Земномор’я усе в природі має Істинне Ім’я, у цьому і є сила речей. Мені це відгукується особливо зараз як я відкриваю для себе світ почуттів. Я дедалі більше починаю розуміти, що емоції це – потужна сила, з якою можна справитися тільки назвавши їх. А для того щоби їх могти назвати, потрібно їх почути і відчути, дозволити їм бути, пройти через моє тіло… “Щоб чути потрібно мовчати” – казав Оґіон. Потрібна тиша. Балачки нас часто відволікають.
Урсула майстерно поєднала фентезі із соціально болючими темами такими як сексизм, насилля над дітьми та жінками, патріархат. Вона гармонійно вплела фемінізм і нову маскулінність у полотно своїх оповідей. Авторка не моралізує, не повчає – її персонажі на власному гіркому досвіді вчаться розрізняти чорне від білого, добро від зла. Я пізнавала це з персонажами, адже письменниця не дає готових відповідей, а ставить запитаня і пропонує відправитися у подорож разом з персонажами, пройти з ними всі випробування долі, щоби знайти відповіді.
Мені здається, що наскрізьним питанням є “У чому сила чоловіка? У чому сила жінки?”. І відповідь виявляється неочікуваною – чоловік знаходить силу у своїй вразливості, емоційній сміливості. Це і є нова маскулінність. А жінка навпаки – у сміливості піти проти усталених патріархальних норм, в агресії. Це і є фемінізм.
Найбільше мене зачепила історія Техану. Вона дає надію на те, що навіть після огидного зла можна знайти у собі велику силу, воно може загартувати. Я справді це часто спостерігаю у житті. Люди, які пережили насильство у ранньому віці і мали змогу опрацювати цю травму згодом, стають більш емпатійними, сильнішими і значно краще можуть допомагати іншим пережити наслідки огидного зла. Взагалі, це красиве словосполучення – “огидне зло”, воно дуже точно передає суть явища.
Мені сподобалося жити у світі Земномор’я, жити життям персонажів цього світу, протягом дня мені хотілося повернутися туди. Цей світ віддає якимось теплом – він так тихо і ніжно кликав мене протягом дня. Зазвичай книги для мене або захопливі, що не можу відірватися і я їх ковтаю, так багато драми (Шантарам, той же Поттер), або такі-собі, майже не зачіпають. Але світ Земномор’я виявився інакшим. Тут хотілося бути, роздивлятися все навколо, слухати як речі шепочуть свої Істинні Імена Ґеду, мандрувати з ним, пізнаючи інші культури та звичаї, обдумувати ті рідкісні, проте дуже мудрі слова Оґіона, хотілося досліджувати гробниці Атуану з Тенар, блукати з персонажами лісами, спати з ними під ялиною, плисти з Ґедом та його супутниками на Світозорі, спілкуватися з його друзями. Цю книгу хотілося смакувати і сумно було перегортати останню сторінку.
П. С. Кажуть, що в циклі також дуже відчутний вплив даосизму, але з цим я недостатньо добре знайома, щоби розповідати.
