Я нарешті повертаюся до світу Зеномор'я , щоби завершити цю оповідь! У цей нелегкий час мені як ніколи хочеться зануритися у чужі історії, які зовсім не пов'язані із жахами війни. Краще у такі де нема глибокої драми. Хочеться чогось доброго, розміреного, щоби можна було зануритися в історію і видихнути з полегшенням хоч на якийсь час. Тому я вирішила нарешті повернутися сюди.

Зайшли в магазин закупитися трохи на вечерю. За нами заходить купка дітей - купують мівіну. Ніби звичайні діти на перший погляд, але по-відчуттях щось не те.

Я дуже люблю цей формат медіа. Великою мірою англомовні подкасти вплинули на моє світобачення, розуміння глобальних процесів. А подорожі, зокрема Україною, дали можливість побачити локальний вплив цих процесів. Цим постом я сподіваюся, що люли стануть трохи більш свідомими і побачать, що мої тривоги не є безглуздими

У цей день хочеться, щоби люди хоч трохи більше почали звертати увагу на себе, на свої потреби, дбали про себе. Хочеться, щоби більше людей почали відкрито говорити про свої труднощі і просити допомоги. Хочеться, щоби перестали боятися психічних розладів як зарази. Трохи статистики ВОЗ, корисних посилань і моїх ідей