представляю вашій увазі перший повноцінний пост у новій домівці - огляд циклу романів Урсули Ле Ґуїн "Оповіді Земномор'я". Це було доволі неочікувано. Книга збірник романів циклу "Оповіді Земномор'я" - чи не перше фентезі (після Гаррі Поттера), яке мене затягло.
Цей захід пройшов успішніше, ніж я могла собі уявити. У четвер ввечері у нас було всього 2 пари взуття. У п'ятницю на момент страйку у нас було 70 пар взуття!! До нас прийшли журналісти з усіх можливих стрийських медіа. Я емоційно розказала їм що потріібно терміново щось робити для протидії зміні клімату, точніше для призупинення та адаптації міста. Що зробило цей захід справді успішним, так це знайомство із заступником міського голови.
Дуже важливий нарис із мого життя. Голосно звучить, правда? Як на мене, трохи занадто. Але то правда чистісінька. Кілька місяців тому мене завербували у лави кліматичного руху Fridays For Future (той, що Ґрета Тунберґ почала). І от я докотилася - назбирала купку підлітків з палаючими очима і ми організовуємо страйк за клімат у нашому Стрию.
Для чого нам взагалі зберігати цих всіх тварин і рослин? Ми ж, ніби, прекрасно собі живемо у місті, де є парки, голуби і висотки, купуємо їжу в супермаркеті, їздимо на автобусах чи автомобілях. Навіщо нам ліси? І до чого тут звірі до лісу? Якщо коротко, то ми дуже тісно взаємопов'язані. А якщо трохи довше, то розказую як.
Копія емейл розсилки самвидаву "Батенька, да вьі трансформер". каждый день на земле тихо, тайно, вдали от миллионных глаз социальных сетей и медиа происходит хладнокровный геноцид. Ежедневно люди уничтожают и выбрасывают 1/3 выращенных и произведённых продуктов; почти половина овощей и фруктов (45 %) с ферм отправляются прямиком на свалку или корм животным. Причина? Они не очень классно выглядят.
Історії простих смертних. Та мої роздуми на тему активізму у ці непевні часи. Також трохи про те чим я зараз живу і про що думаю.
Мої роздуми про вибори і про екологічну програму, на які наштовхнула стаття на цю тему
Уявіть собі місто, у якому квартири здають в оренду безкоштовно. Будинки хороші, власники інвестують, роблять ремонти, все, щоб нам хотілось там жити, а головне - це все ні копійки не коштує. Але натомість ми повинні дозволяти слідкувати за кожним нашим кроком і передати їм право власності на наші речі, що знаходяться у квартирі. Зрештою, якщо вам нічого ховати, то чому ж ви намагаєтеся приховати свої паролі і не даєте всім підряд копії ключів від свого дому? Чому зашторюєте вікна і ставите домофони? Нащо вам взагалі все це?
розказую як мені карантинується та історію про те як я намагалася переконати сусіда не розпалювати вогнище
Колись вела блоґ "Життя без одноразового пластику". Тепер побачила, що там є цінний матеріал і вирішила запостити його сюди.
У цьому пості детальніше розповім що до чого зі сміттям у Львові.