“Техану”
У “Техану“, четвертій книзі циклу, дорослішання відбувається через подолання дитячої травми а також, прийняття своєї вразливості. Теру, яку боялися і проклинали, стає могутньою, навіть могутнішою за Аріхмага. Її немовлям хотіли спалити, але натомість, хоч і спотворили, проте загартували у вогні, як і давньогрецького Ахілла. Теру володіє силою та мудрістю, яку на відміну від магів, вона не здобувала навчаючись у вчених мужів, а народилася з нею, чи то здобула у вогні. Тут становлення особисті є у віднайденні цієї сили та мудрості у собі. Вона знаходить внутрішні ресурси – згадує своє Істинне Ім’я Техану і йде на зустріч тому, від кого втікала все життя, хто, як і Ґедова тінь, забирав у неї енергію, змушував жити у страху.
У цй книзі найбільше видно вплив фемінізму на Урсулу. Фемінізм це про можливість вибору. Тенар (з другої книги) робить вибір стати звичайною селянкою і матір’ю, припиняє навчання в Оґіона, який навчаючи її, жінку, зробив виняток з правил, адже ці знання не для жінок. Жінка може макисимум бути чаклункою – варити чар-зілля та займится нескладним знахарством, побутовою магією.
Жінки Земномор’я кидають виклик усталеним нормам патріархату. Тенар питає у Ґеда “У чому сила жінки?”, “Чому тільки чоловіки є магами?” і звертається до сина Іскрика – “Яструб миє, а ти не можеш?”. Ґед, схоже, що сам сумнівався у цих нормах. “Королеви <…> беруть силу в чоловіків. <…> королева сильна не завдяки своїй жіночій суті, а всупереч їй.” – каже Ґед “… жінки самі бояться своєї сили, бояться себе самих.” – він починає усвідомлювати становище жінки. “А їх колись учили покладатися на самих себе?” – знову Тенар йому допомагає.
Урсула також задається питанням у чому сила чоловіка. Ґед, здійснивши останній подвиг, втарчає усю свою магічну силу. Тепер він не знає ким є, йому соромно признаватися, що колись був Архімагом. І тільки ставши вразливим перед Тенар, пізнавши її як жінку, він стає емоційно зрілим, справді дорослим чоловіком. Знову ж таки, авторка показує, що сила чоловіка не у його подвигах, або ж не тільки. Вразливість чоловіка є привабливою, а жінка теж має силу, іншого роду, але не менш важливу: “Жіноче коріння глибше, ніж коріння дерев, глибше, ніж надра островів, жінка старша від нашого Творця Сеґоя, старша від місяця в небі. Хто наважиться задавати питання Темряві? Кому до снаги дізнатися Істинне Ім’я Пітьми?”
Фемінізм тут проявляється і у ставленні до жертви насильства. Іскрик, побачивши прийомну сестру, як і зазвичай у сіспільстві водиться, звинувачує жертву “Що вона собі зробила, що має такий вигляд?“. Проте Тенар переконує Теру, що це не її вина і вона є людиною, як інші: “Ти прекрасна. У тебе є шрами, огидні шрами тому, що тобі було заподіяне огидне зло. Люди бачать шрами. Але ж вони бачать і тебе, а ти і шрами — це не одне й те ж. Ти – не зла. Ти — Терру, і ти прекрасна. Ти — Терру, яка вміє працювати, ходити, бігати, танцювати і є у червоній сукні”.
Останнім часом багато спілкуюся з людьми, яким було заподіяно “огидне зло”. Серед них багато жінок різного віку і чоловіків з ЛГБТ+ спільноти. І я знаю як складно не вірити у свою огидність і зіпсутість. Тому мені все ближчими стають ідеї фемінізму та нової маскулінності. Дуже відгукується і про емоційну зрілість, адже з власного гіркого досвіду усвідомила, що без цього неможливо побудувати надійні стосунки. Власне, ідеї нової маскулінності теж говорять про емоційну зрілість, про розуміння своїх емоцій і прийняття своєї вразливості. Мені також згадується промова прекрасної Емми Уотсон, яку вона виголосила у 2014 як посолка миру ООН на презентації кампанії He For She:
One thought on “Урсула Ле Ґуїн “Оповіді Земномор’я”. Книга 4”